Старовинна садиба, підвішені мости, жіночий монастир та штучний водоспад: що можна побачити в Приінгульському парку, - ФОТО
З повномасштабним вторгненням рф на територію України, на Миколаївщині для туристів залишається не так багато місць, які можна безпечно відвідати. Адже частина області, зокрема Кінбурнська коса, досі залишається під окупацією росії.
Редакція 0512 побувала на території “Приінгульського парку” та детальніше розповість, що там зараз можна побачити.
Регіональний ландшафтний парк “Приінгульський” створили у 2002 році.
Загальна площа парку складає 3152,7 Га. Він знаходиться на межі Миколаївської та Кіровоградської областей. Дорога від Миколаєва до парку займає близько двох годин, а восени він особливо затишно виглядає.
Основною метою створення парку є збереження в природному стані ділянки долини річки Інгул з її типовими та унікальними природними комплексами, фрагментами незайманого степу, гранітними відслоненнями, водотоками, лісовими насадженнями.
На території парку доступно десять туристичних локацій: скеля Стовп, плато “Чортів міст”, урочище “Порожки”, скеля Пугач, жіночий монастир, рукотворний каньйон, штучний водоспад, скелі над Інгулом, підвісний міст та садиба Тропіних.
Саме на території садиби з 2017 року знаходиться офіс РЛП “Приінгульський”. До штату співробітників парку входить 14 осіб. Фахівчиня з екоосвіти та рекреації РЛП “Приінгульський” Інна Майнінгер розповіла, що з 1912 по 1918 рік на території садиби проживав у теплий період херсонський поміщик Олександр Тропін.
Сама садиба збереглась майже у первинному вигляді, однак через відсутність належного фінансування досить довгий час була у занедбаному стані. Інна Майнінгер відмітила, що вже кілька років парк почав поступово оновлювати садибу та технічні засоби, щоб підвищувати туристичний попит.
Якщо спуститись із садиби вниз до річки Інгул, то можна побачити старий дерев’яний підвісний міст. Його зробили у 1968 році для сполучення двох сіл: Щасливе та Софіївка. По дорозі до містка можна побачити величезні тополі, які посадила родина Тропіних.
Окремою досить цікавою локацією в парку є Свято-Михайлівський Пелагіївський жіночий монастир. Трьохпристольний храм висотою 47 метрві увінчаний 12-ма позолоченими куполами. В хрести вмонтовані грановані дзеркала для того, щоб храм було видно на багато кілометрів. В храмі 12 дзвонів та надзвичайно красиві кольорові віконні вітражі. Зараз на території монастиря живуть 24 черниці. Сам храм був збудований синами купця Ісідора Дуриліна на честь їх мати Пелагеї. Однак, із приходом радянської влади, храм був фактично розграбованим. Представники радянського режиму хотіли розібрати навіть по цеглинці й саму церкву, та не змогли: стіни міцно тримав розчин, замішаний колись на яєчних жовтках.
Коли росіяни віроломно вдерлись на територію України, то на початку війни у храмі тимчасово зупинялось багато переселенців з Миколаєва. Зараз територія монастиря виглядає надзвичайно охайною. Сюди приїздять люди не тільки на службу, але й щоб просто прогулятись територією храму.
Мабуть, що найвідомішими локаціями Приінгульського парку є штучний водоспад та підвісний міст. Цікаво також те, що Софіївське водосховище, навколо якого створено парк, – друге за розмірами в Миколаївській області, а Софіївський гідровузол – єдиний за своїм проєктним рішенням. Тут розташований найбільший в області штучний водоспад.
Працівниця парку Інна Майнінгер розповіла, що Софіївське водосховище було утворено в 1968 році. Водосховище утворене 300-метровою земляною дамбою з 245-метровою бетонною греблею. Метою створення водосховища було полив навколишніх сільгоспземель, а зараз він ще забезпечує людей питною водою.
Сам вузол був утворений методом підриву, але за словами фахівчині екосистема парку від того особливо не постраждала. Поряд із вузлом знаходиться підвісний міст, на якому полюблять дуже робити фото туристи. Вздовж берегів водосховища розташовані зони відпочинку, де можна відпочити після тривалої пішохідної прогулянки насолодитись неймовірним краєвидом.
штучний водоспад
Нагадаємо, що до війни, у 2021 році, на території Приінгульського парку хотіли створити туристичний веломаршрут завдовжки 60 кілометрів.