90‐та річниця Голодомору. Як росія чинила злочини тоді і як намагається повторити зараз, - ФОТО

У 1932-1933 роках радянський тоталітарний режим скоїв один із найжахливіших своїх злочинів — геноцид.

Голодомор забрав мільйони життів українців. Цього року Кремль розв’язав проти українського народу чергову війну на знищення і не приховує намірів вчинити геноцид. Сучасні російські воєнні злочинці намагаються повторити в Україні те, що вже робили їхні попередники: тотальний контроль, терор, депортації, вилучення майна та продовольства. Але цього разу їм на заваді стоїть міцний противник, спроможний дати відсіч і зламати плани агресора.

Центр стратегічних комунікацій розповідає про історичні уроки подій минулого століття, врахування яких дозволяє успішно протидіяти ворогу.

Колективізація і Голодомор, до якого вона призвела, були потрібні радянському диктатору, щоб виконати декілька завдань:

створення безвідмовної і повністю підконтрольної державі системи викачування з села продовольства, у першу чергу зерна;

отримання ресурсу для форсованої індустріалізації — швидкої розбудови важкої промисловості та військово-промислового комплексу. Валюту на закупівлю обладнання та технологій СРСР отримував, продаючи вилучене в українських селян збіжжя;

«перевиховання» українського селянства, яке зі своєю «приватновласницькою психологією» не вписувалося в нове суспільство і заважало будувати комунізм;

ліквідація загрози «українського буржуазного націоналізму» та самостійницьких прагнень українців, приведення їх до абсолютної покори режимові. Поки українські селяни масово помирали від штучного голоду, репресивна машина методично знищувала українську інтелектуальну еліту: письменників, художників, науковців, духовенство. Та сама доля спіткала і партійних функціонерів та урядовців з числа націонал-комуністів.

Отже, для сталінського режиму українці були одночасно і загрозою, яку треба було нейтралізувати, і ресурсом, який чужа влада використала у своїх інтересах.

У підходах нинішнього керівництва РФ до вирішення «українського питання» є чимало спільного з попередниками:

по-перше, це спроба покарати українців за їх прагнення до свободи. У 1930-х ще живою була пам’ять про УНР. В Україні регулярно спалахували антибільшовицькі повстання, які припинилися лише після Голодомору. Сучасний Кремль сприймає як загрозу прагнення українців будувати власну незалежну державу, яка прямує до ЄС та НАТО;

по-друге, дегуманізація українців за допомогою пропаганди. За 90 років «куркулі», «петлюрівські недобитки» та «буржуазні націоналісти» перетворилися на не менш «страшних» для Кремля «нацистів», «фашистів» і навіть «сатаністів»;

по-третє, українців Кремль розглядає як ресурс. Про це свідчать як примусова мобілізація на окупованих територіях, так і депортації населення вглиб РФ для вирішення демографічних проблем держави-агресора. У 1939 році українців, яким вдалося вижити під час Голодомору, мобілізували до Червоної армії та відправили завоювати Фінляндію;

по-четверте, зараз, як і 90 років тому, кремлівський режим здійснює геноцид українців. Намагається знищити тих, хто може протистояти загарбникам, залякати решту і спровокувати гуманітарну катастрофу.

Але сталінський режим, знищуючи мільйони українців, все ж не ставив під сумнів існування народу і не посягав на статус УСРР. Тоді як нинішнє російське керівництво, вочевидь, вважає це помилкою.

На окупованих територіях зачищаються всі згадки про Україну: знищується державна символіка, з бібліотек вилучаються книги, у школах українська мова підпадає під заборону. Врешті-решт, оголошену 30 вересня незаконну анексію чотирьох регіонів України Кремль представив як «возз’єднання споконвічно російських земель». 

Така ненависть Путіна навіть до декоративного суверенітету України в складі СРСР є зрозумілою. Адже саме статус союзної республіки згодом дозволив Україні отримати роль держави-засновниці ООН та безкровно вийти зі складу Радянського Союзу.