"Три дні штурмував військомат": історія бійця миколаївської ТРО, - ФОТО

Серед бійців 123-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ захисник України з псевдо Таможня  один із тих, хто не вагаючись, став на захист рідної землі.

Як повідомляє 123 бригада тероборони, війна для Олександра розпочалася в 2014 році. Тоді він обіймав посаду заступника начальника митного посту «Червона могила». Неподалік – пункт пропуску «Червоний партизан», далі – селище Должанка, через декілька кілометрів Ізварино - населені пункти, які стали епіцентром кривавих боїв за Український Донбас. Олександр завжди прагнув потрапити туди, де гаряче, але лікарська комісія зруйнувала його плани.

Минуло 8 років, тривожного лютневого світанку війна знову постукала в його життя. Незважаючи на отриману «бронь» та заперечення лікарів, три дні «штурмував» військомат, і нарешті змінив митну форму на «піксель». Вгризаючись у рідну землю окопами та бліндажами, відродився український вояк із специфічним позивним «Таможня».

 Вправним солдатом бойового підрозділу він став лише під час першого масованого обстрілу, коли відчуття страху трансформувалося у рішучість, впевненість та непохитність. А ще одночасно з’явилася жага і віра в нашу Перемогу.

«Я відчув у собі стільки українства! Воно було завжди, але наче якесь ПРИСПАНЕ. Зовсім інші, неперевершені емоції від синьо – жовтих кольорів нашого Прапора. Кожна грудочка землі така рідна, кожен побратим – безцінний. І сльози, і скалічені долі, і зруйновані міста і села, – все проходить крізь серце. 

Із чужого – тільки московити. Із бажань – Перемога, обійняти дружину та дітей, виспатися і знову тримати стрій.

"Саме в бригаді я пізнав, що таке братерство. Кожен вояк – окрема доля, а разом ми – родина. Військова дружба найміцніша, коли горою один за одного, коли і радість, і біль - спільна. Раніше я про таке читав в книжках, дивився по телебаченню, тепер я відчув це з власного досвіду". 

Окрім однієї на всіх мрії про Перемогу, у «Таможні» є ще одна – помандрувати Європою на мотоциклі. Колись в нього був сталевий двоколісний кінь, до війни навіть маршрут проклав, розрахував до найдрібнішої зупинки та повороту. 

«Мій дух неможливо здолати, і я не віддам московським ординцям ні своєї мрії, ні бодай клаптика Української Землі!»