• Головна
  • Кожний снаряд несе в собі смертельну небезпеку: як миколаївські сапери щоденно ризикують власним життям, розміновуючи територію, - ФОТО
12:10, 13 липня 2022 р.
Надійне джерело

Кожний снаряд несе в собі смертельну небезпеку: як миколаївські сапери щоденно ризикують власним життям, розміновуючи територію, - ФОТО

Кожний снаряд несе в собі смертельну небезпеку: як миколаївські сапери щоденно ризикують власним життям, розміновуючи територію, - ФОТО

Миколаївщина визнана одним із найбільших замінованих регіонів в Україні. За інформацією ДСНС, з початку війни вилучено 2926 боєприпасів та відреаговано на 3505 виклики. Окрім служби порятунку, розмінуванням території також займаються фахівці із Нацгвардії. 

Редакція сайту 0512.ua поспілкувалася з трьома миколаївськими саперами, які вилучають та розміновують територію, яку обстрілюють російські загарбники, та вирішила дізнатись, що відчувають ті, хто працює з небезпекою кожен день. 

Артем Волобоєв - інструктор з бойової підготовки в 19 Миколаївському полку охорони громадського порядку Національної гвардії України

Артем під час роботи. Фото - пресслужба Нацгвардії

Свою службу я розпочав у 2013 році, тоді я служив у конвойному підрозділі. У 2017 році в нашій частині створили підрозділи за різними напрями, я потрапив у військове-інженерне. Навчався додатково на інструктора десь рік. 

Вторгнення росії колосально змінило мою роботу, адже до війни я здебільшого навчав військових. А такої кількості боєприпасів я не бачив у своєму житті ніколи. Як би там не було, це моя робота, до нових реалій довелось досить швидко адаптуватись. Насправді, у нас в регіоні не так багато груп по розмінуванню.

Як правило, ми працюємо не тільки у місті, але й за його межами, де наразі активно йдуть жнива. Російські війська сильно обстрілюють й поля, намагаючись знищити наш врожай. Частину викликів нам віддає ДСНС, тому що кількість заяв щоденно збільшується. 

Артем під час роботи. Фото - пресслужба Нацгвардії

Буває й так, що коли наші розіб’ють колони окупантів, то там може бути БК (бойовий комплекс - ред.). На зачистку певної локації у нас може піти тиждень чи два, адже ми маємо перевірити кожну деталь. В нашій групі працює 7 людей, й у нас є лише один спеціальний костюм, проте кожний член групи виконує певну задачу. 

Родина з розумінням ставиться до моєї роботи, тому що розуміють, що інший це хтось зробити не зможе. Тим паче за ці місяці ми пройшли вже чималий шлях. Звісно, що бувають гарячі моменти. Як правило ми виїздимо на територію, де немає активних бойових дій, але одного разу, ми працювали в одному ланцюгу, просічуваючи територію й раптом почули постріли. Я був в зоні ООС, мене тим не злякати, тоді керівництво наказало, щоб ми продовжували працювати, тому що вороги б’ють по позиціям ЗСУ, а не нам. Наші тоді теж добре відпрацювали. Ми так провели цілий день. Тоді ми вивезли 21 головку від РСЗВ “Град”, але якби на поле заїхав трактор, то його моментально рознесло б.

Артем під час роботи. Фото - пресслужба Нацгвардії

Своїми щоденними обстрілами окупанти намагаються деморалізувати людей та налякати. Звісно, що ми також моментами виснажуємось.

В цілому наші бійці чудово працюють, але потрібно розуміти, що є російські ракети, наприклад як Х-33 або Х-21, які є надзвуковими та наша розвідка не завжди їх може засікти. У збройних силах росії дуже багато ракет різних типів, і більшість з них - радянського зразку. Не дивлячись на те, що вони є застарілими, вони все ж таки небезпечні, й деякі з них навіть не долітають до цілей. Сподіваюсь, що іноземні партнери нададуть важке озброєння й на миколаївський напрямок.

Володимир Козирєв - сапер Головного управління ДСНС в Миколаївській області

Фото - пресслужба ДСНС

Я ще професію обрав у школі, в рідному місті ходив в місцеву пожежну частину, там був гурток. Також кожне літо ми приїздили на змагання в Миколаїв. Чесно, я не бачив себе на роботі десь в офісі, просто сидіти не міг так. Спочатку, я думав стати рятівником, а потім мені запропонували стати сапером, і для цього я 3,5 роки навчався. 24 лютого почалася війна, а 5 березня я закінчив навчання, але до роботи долучився не одразу через те, що тоді київську та кіровоградську трасу на Миколаївщині періодично обстрілювали, і в місто потрапити було досить складно.

Фото - пресслужба ДСНС

В середині весни я приступив до виконання обов’язків сапера у Миколаєві. На перші виклики ми їздили разом з начальником частини. В університеті ми проходило теорію та практику більш по боєприпасам Першої та Другої світових війн, а російські снаряди для нас були із розряду нових. Ніхто із нас не знав як з такими снарядами на 100% працювати. Якщо не помиляюсь, то з початку бойових дій внаслідок такої роботи постраждав 21 піротехнік. Найнебезпечніші, мабуть серед тих снарядів є так звані касетні, тому що у них уповільнений запуск дії, а половина із тих, що прилітає, не спрацьовують, тому вони вибухнути можуть в будь-який момент. 

Володимир (справа) під час роботи. Фото - пресслужба ДСНС

У нас був випадок, нещодавно так два молодих начальників відділень постраждали, адже ще не встигли підійти до касет, як вони спрацювали, саме тому без спеціального захисного костюму ми не підходимо. 

З початку бойових дій було зафіксовано десь чотири тисячі дзвінків від людей про виявлення боєприпасів. Це від тих, у кого є можливість подзвонити, а що відбувається там, де йдуть активні бойові дії чи тимчасово окупаційна зона, думаю, масштаби мінування більші.

Моя родина вже з розумінням ставиться до моєї роботи. Я думаю, що після Перемоги нам знадобиться багато років, щоб повністю розмінувати територію країни, а там вже можна буде задуматись про мрії та плани.

Антон Ігнатенко - старший сапер Головного управління ДСНС в Миколаївській області

Фото - особистий архів героя

У 2015 році я пішов служити за контрактом у 79 окрему десантно-штурмову бригаду. Розпочав свою службу на посаді стрілка, потім був командиром відділення. Брав участь у бойових діях на сході країни, а у 2018 році, після закінчення контракту, я ще працював у воєнізованій охороні судів, які плавали в Індійському океані.

Антон під час служби. Фото - архів героя

Сапером я став, тому що мій тесть працював пожежником, він часто розповідав про цю роботу. Спочатку мене ця спеціальність не приваблювала, а потім я ж таки вирішив спробувати себе у цій ролі. Моя родина розуміла, що звичайна робота мені не прийдеться до душі, тут також є ризик, звичайно, але я хоч почав бачити свою родину. Служба в армії - це ротації, навчання та відрядження. 

Фото - архів героя

Моя служба у ДСНС почалася два роки тому. Я пройшов навчання у Харкові. Моя дружина бачила, що мене періодично тягнуло назад на службу, але коли я обрав професію сапера, трохи видихнула та підтримала. 

До початку вторгнення росії в Україну ми працювали в основному з боєприпасами двох Світових війн. Війна росії повністю перевернула нашу роботу. Я згадую перші дні, це був суцільний хаос, ніхто не розумів, що відбувається. Мені хотілось діяти, десь в думках було навіть терміново повернутись до служби в армію. 

Ситуація змінилася на початку березня, коли обстріли стали фактично щоденними. Всю весну ми пропрацювали без вихідних. Бувало, що попадали під обстріли, бували випадки й підриву саперів на мінах. Пам’ятаю, як  мого колегу підкинуло у повітря, в мить серце завмерло, це було дійсно страшно. Я лише думав про те, що він має вижити. Поряд були й інші боєприпаси, ми швидко його відтягнули, зараз з ним все добре, слава Богу. 

Антон справа. Фото - ДСНС

Російські снаряди вони дуже відрізняються від старих боєприпасів. Багато різновидів й дуже небезпечних. Наприклад, як “Торнадо-С” (російська реактивна система залпового вогню калібру 300 мм, розроблена як універсальна версія системи “Смерч” - ред.), яка є досить новітньою зброєю, вона застосовувалась у війні лише два рази: у Сирії та у нас - в Україні. Деякі снаряди вражали - ми не знали, як з ними працювати, приїздили майже вночі, дзвонили колегам в інші регіони, і ось так по відеозв’язку розбирали кожну деталь та вивчали. Звісно, що це був ризик та страх, але навчати саперів під час війни немає змоги та часу. Якщо на місці підриву працювали, то там набирали наших інструкторів та разом з ними намагалися знову ж таки розібрати кожну деталь. У такі моменти я відчуваю, що потрібен своїй країні, що роблю щось суттєве. 

Фото ДСНС

Найнебезпечнішими снарядами для цивільного населення залишаються касетні снаряди. Чимало людей нам казали, що на вигляд ці снаряди, а вони зовні схожі на пивні банки, порожні. Але це не так. Великих втрат також завдають снаряди РСЗВ “Смерч”  “Ураган”. До небезпечних, які нам попадаються, можна також віднести ПФМ-1 ( протипіхотна міна натискної дії радянського виробництва), яку ще всі знають як “пелюстка”. Ними частіше вороги мінують поля, посадки, десь біля дороги. Вона не смертельна, але відірвати ногу може. Бувала інформація, що вони у нас в області були, хоча за нашу практику не попадалось.

Також окупанти застосовують такі протипіхотні міни, яку ще називають “чорною вдовою”. Вона радянського ще зразка, але здатна знову ж відірвати ноги. А запустити її можна при мінімальному контакті.

Команда саперів у Миколаєві. Фото - архів героя

Людям варто зрозуміти одну річ - кожний снаряд несе в собі смертельну небезпеку. У кожного снаряду є підривач, механізм підривача може бути порушеним. Снаряди можуть підірватись при мінімальному контакті, тому потрібно бути обачним та в ніякому разі, якщо хочеться жити, не торкатись боєприпасів та незрозумілих предметів. 

За даними обласної військової адміністрації з початку російського вторгнення на Миколаївщині пошкоджено частково або повністю знищено 7183 цивільні об'єкти через постійні обстріли загарбників.  

"Матеріал підготовлено в межах програми "Сильні медіа – сильне суспільство". Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#україна війна #рф окупанти #миколаїв дснс #миколаїв нацгвардія #ромінування миколаїв #миколаїв сапери #миколаїв новини
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...