ДОФ - це велика корпорація: як живе найбільший волонтерський рух в Миколаєві, - ФОТО

24 лютого для кожного українця життя поділилось на “До” 4:00 та “Після” 4:00. Миколаївці прокинулись не від звуків будильника, а від вибухів. У всьому цьому хаосі та нерозумінні, що робити, було ясно одне - місто російським окупантам віддавати не збираються та кожен встане на захист своєї свободи.

Саме ця згуртованість та жага допомагати і привела багатьох у Дім офіцерів та флоту (ДОФ) робити коктейлі Молотова, коли про це закликав Віталій Кім - голова миколаївської обласної військової адміністрації (ОВА). Вже тоді у ДОФі зібралось зо дві сотні людей, які думали лише про те, як захистити місто. Згодом Дім офіцерів та флоту перетворився у волонтерський центр, який щодня працює на перемогу.

Читайте також інші історії незламних миколаївців у нашій спецтему за ЦИМ посиланням.

Чим живе ДОФ зараз? Редакція 0512.ua. поспілкувалась з координатором осередку Дмитром Давиденко.

Дмитро Давиденко, ДОФ - це велика корпорація: як живе найбільший волонтерський рух в Миколаєв

Чи можна вважати волонтерський рух у ДОФі найпершим у Миколаєві з початку війни?

Нам все ж таки треба бути скромнішими, адже є групи волонтерів, які працюють нон-стоп з 2014 року. Це “Кікімори”, які плетуть маскувальні сітки. І вони не зупиняються ці вісім років.

А от під час повномасштабного вторгнення ДОФ став найбільшим волонтерським центром Миколаєва. За умов пікового навантаження тут одночасно працювало близько чотирьохсот волонтерів щодня. За день ДОФ міг допомогти більше тисячі людей. ДОФ не перший, але один з найбільших волонтерських центрів.

Чим саме тут займаються волонтери?

ДОФ - це велика корпорація. З другого дня повномасштабної війни тут робили коктейлі Молотова. Також сформувалась група будівельників для блокпостів. Згодом діяльність розширилась на отримання гуманітарної допомоги. Є склади з ліками, продуктами, одягом і взуттям, з гігієнічними засобами, дитячим харчуванням, з амуніцією.

Є величезна сортувальна станція, куди все приходить - і потім речі сортують за категоріями. Є координаційний центр, де волонтери приймають заявки, збирають їх, видають та вносять в базу для звітності. У нас є цілий штат вантажників та будівельників. Наші волонтери допомагають також у розборі завалів після “прильотів”. У ДОФ є навіть окремий логіст, кол-центр, аналітичний відділ, реєстратори нових волонтерів. У нас дуже багато людей, і кожен з них відповідає за свій процес.

ДОФ можна порівняти з величезним підприємством. Тільки тут всі працюють безкоштовно та на добровільних засадах.

"Людей обʼєднує не професія, а ціннісний принцип"

Скільки людей на постійній основі займається волонтерською діяльністю?

Наразі у ДОФ залишилось 199 волонтерів, яких можна оперативно задіяти для робіт, а от безпосередньо працюють майже щодня десь 75 волонтерів.

Хто ці люди? У них різні професії, уподобання, смаки..

У нас є працівники ІТ-сектору, є оптимізатор бізнес-процесів на підприємствах, є ті, хто прийшли зі спорту, є менеджери, логісти, торгові представники, будівельники, представники фармкомпаній. Я сам працюю в “Адміністрації морських портів України”; також є інженери, зварювальники, сантехніки. ДОФ об’єднав усіх. У нас настільки багато людей, і вони всі різні.

Людей обʼєднує не професія, а ціннісний принцип. Це активна життєва позиція, небайдужість і не тільки бажання, а й вміння брати відповідальність. Волонтерство - це точно не для кожного. Не всі можуть бути альтруїстами та працювати безкоштовною.

Чи потребує наразі ДОФ нових рук? Можливо водіїв чи вантажників?

Найбільше потребуємо водіїв зі своєю машиною. Це повʼязано з тим, що у нас критично мало коштів, які ми можемо виділяти на паливо. У нас є автівки, які ми заправляємо. Це ті авто, якими возять їжу на блокпости чи виконують критичні замовлення.

Людей, які отримують від нас допомогу, ми перевели на самовиніс. Раніше - так, ми возили. Але тоді був бензин дешевший, у нас був штат водіїв. Якщо зараз люди готові на волонтерських засадах займатися адресною доставкою води, пайків або готові довозити замовлення військовим, то ми таких людей потребуємо і просимо вийти на зв’язок, щоб ми обговорили, як вони можуть допомогти нашому місту та країні для перемоги.

“Волонтерство - дуже репутаційне діло”

Як ДОФ виріс до такої кількості волонтерів?

Я думаю, що заклик Віталія Кіма та персоналія Володимира Алексєєва (радник голову ОВА, а також засновник відомого Performance Big Band, - прим.) мали свій результат.

Волонтерство - дуже репутаційне діло, коли приходять на обличчя. Людей було одразу багато. Коли я прийшов сюди, людей вже було більше 150. Щодня приходили і приходили. Щодня нові обличчя. Було дуже цікаво дивитись саме, як зароджується ця структура.

Як вдалось організувати роботу?

Спочатку був хаос, а потім якось само вже організувалось. Люди ставали на процеси. Хтось казав, що може сортувати продукти та відповідати за їхню видачу. Тоді біля цього волонтера формувалась команда з людей, і вони працювали на цьому напрямку.

Хтось вирішив будувати блокпости. Згодом вирішили, що треба сформувати бригаду. Вибрали бригадира, дали в підпорядкування людей.

Я спочатку прийшов робити коктейлі Молотова. Зараз цього процесу немає. Далі пішов будівельником. Пізніше мені запропонували приймати заявки. З часом очолив координаційний відділ, додали мені роботу зі ЗМІ.

Це більше самоорганізаційний процес. Волонтер стає на якусь позицію - і якщо йому нормально, то він продовжує працювати, якщо ні, то змінює її.

Волонтер - більше універсальна людина.

Так. Люди, які прийшли на якісь позиції, то половина з них вже по кілька разів змінили напрям роботи.

Хто наразі допомагає ДОФу? І куди йде ця допомога.

Найбільше ми отримуємо допомогу зі складів Львова та Тернополя. Також приходить допомога напряму з-за кордону: Польща, Німеччина, Італія, Швеція та з інших країн.

Інколи українські організації допомагають. Отримували від фонду Притули допомогу. У Львові є чудовий фонд “Як ти?”. Вони нам невеликими партіями відвантажують найкращу тактичну медицину: аптечки, турнікети… Є фонд “Демократичної Сокири”, який допомагає нам тактичною амуніцією та індивідуальними замовленнями для військових.

Крім того, наші великі донатори з Одеси - “Food Market” (“Ринок їжі”), які фурами привозили нам воду, їжу. Вони співпрацюють з багатьма центрами, і, в тому числі, з нашим.

Дуже багато сприяють нашій роботі релігійні організації та протестантські церкви. Вони не можуть допомагати військовим за своїм статутом, але дуже добре допомагають цивільним. Ми направляємо допомогу від них біженцям та просто жителям. Католицький фонд “Depol” допомагає нашому центру. У цих організацій є ресурс і бажання бути корисними.

Ви отримуєте допомогу, і потім куди вона розподіляється?

До нас приходять заявки. Можуть просто прийти до нас і попросити допомогу. Може прийти запит від інтернату, де розміщені біженці. Ми їм вантажимо одну машину в тиждень з ліками, одягом, продуктами. Можуть бути і цілі ОТГ, які або були під окупацією, або постраждали від дій рф. Нам приходить лист від голови з проханням, що саме треба надати.

Звісно - це і військові. Відпочатку військові були пріоритетним напрямом. Зараз запити вже 50 на 50: військові та цивільні. Від військових можемо отримувати офіційні запити від частин чи просто хлопці та дівчата особисто про щось просять. Ми максимально сприяємо виконанню їхніх запитів. Це і регулярні частини, і підрозділи нацполіції, і добровольчі формування. Зараз до нас навіть звернулись воїни інтернаціонального батальйону. Також до нас звертаються лікарні. Найбільші партії ліків направляємо саме до медичних закладів.

Чи взаємодієте ви з іншими волонтерськими організаціями міста?

Шкода, але я не бачу нормальної взаємодії між волонтерськими центрами. На мій погляд, це питання потребує удосконалення. Наразі я цим займаюсь. Між волонтерськими центрами є елемент конкуренції. Якщо десь є сильна персоналія, яка хоче займатися самопіаром, то з такими волонтерськими центрами часто важко співпрацювати. Але ДОФ завжди допомагав іншим волонтерським організаціям. Проте згодом ми або від них отримували негативну реакцію, або про наш центр просто забували, замість подяки. Хоча це ж не про всіх. Є багато крутих волонтерських організацій, про які я розказую.

Ті ж “Кікімори” - 8 років плетіння сіток, надають сітки військовим, йдуть на контакт, ми їм дуже вдячні.

Також “Niko. Volunteers”. Там дуже гарна команда. У нас з ними колаборація. Ми вирішили піти далі і робити те, що інші волонтерські центри ще не робили. Ми провели зустріч з військовим психологом “Як не й*бнутись під час війни”. Також будемо робити благодійні лекції з медіаграмотності - протистояння фейкам і пропаганді. Будемо дивитись кіно і розмовляти про методи протидії російській пропаганді.

“Це вже місія довести собі, що ми живемо краще, що ми сильніші”

Тобто можна сказати, що ми виходимо за рамки..

Так, ми виходимо за рамки “отримали ліки - передали ліки”. Ми починаємо робити круті проєкти. Аналогів під час війни навіть може не бути в Україні.

Росіяни, коли до нас прийшли…Що вони хочуть? Вони кажуть, що ми не маємо права жити, як ми живемо. Вони хочуть, щоб ми жили, як скажуть нам вони. А це гірший рівень. І коли ми під час війни зможемо повернути собі хоч частину того життя, яке було до війни, ми вже цим перемагаємо ворога. Навіть під час війни в нас крутіше, ніж у них без війни. Навіть під час війни ми сильніші, ніж вони без війни.

Це вже місія довести собі, що ми живемо краще, що ми сильніші. І після перемоги ми побудуємо ще краще життя, ніж було до цього.

Чи немає планів, що після війни ДОФ стане місцем допомоги, може безхатькам або людям, які опинились у скрутному становищі?

У нас є інша трохи задумка. У нас вже зареєстрована ГО “ДОФ”. Ми хочемо, щоб ця ГО в мирний час акумулювала грантові чи благодійні кошти для відбудови ДОФ та створення тут культурного центру. В планах виступи, виставки… Наш бригадир каже, що навіть готовий безкоштовно після війни робити будівельні роботи в ДОФ.

Зараз ДОФ ожив?

У 2012-2013 роках тут проводили фестиваль ремесел та психологічних практик. Також кінопокази влітку проходили в останні роки. А зараз ДОФ живе. І це круто. Волонтери хочуть, щоб тут було класно.

Чи проводяться на базі ДОФ тренінги для волонтерів?

Так, ми разом з Червоним Хрестом проводили тренінги по наданню першої допомоги. Щоб не зійти з розуму, волонтерам треба відволікатись. Володимир Алєксєєв привозив співаків. Також був автор Антон Санченко з презентацією книги. Зустрічались з психологом. Ми організовуємо активності, які урізноманітнюють життя.

З якими проблемами встигли зіткнутись? Іноді волонтерство - це дуже невдячна справа.

Кажуть, що волонтери там щось собі забирають. Це кажуть ті, хто нічого не робить, і ще люди, яким страшно. Хто ми такі, щоб їх судити? У нас чесна та авторитетна організація. У нас купа подяк, які ми заслужили. Ми стикались з різним негативом, але позитив, який ми отримуємо від нашої робити, - його набагато більше.

Чому ви саме вирішили займатися волонтерством?

Не можу я сидіти на місці. В мене є завжди купа проєктів. І якщо я поки що не в ЗСУ, то чимось треба займатись. Я займаюсь волонтерством, і роблю те, що я роблю добре. По суті, зараз виходжу на те, чим займався до війни. Якщо раніше в мене був проєкт кінопоказів з медіаграмотністю, то під час війни ми робимо щось схоже.

Що дає сили продовжувати боротьбу тим, хто зараз знаходиться в ДОФ і допомагає?

Віра в перемогу, бажання допомогти військовим, бо все ж у нас військова спеціалізація. Дуже важливо розуміти, що коли ми нагодували військових - вони краще перенесуть період в окопах. Ми когось одягли - йому буде легше на фронті.

Важливий і людський фактор. Тут дуже класні люди. Є таке, що: “Все, я більше не можу”. Але я дивлюсь навколо - інші можуть. Тоді і я трошки можу. Це мотивує.

Можна сказати, що ДОФ - це вже сімʼя?

ДОФ - дуже велика сімʼя! Іноді хочеться когось посварити, а частіше - обійматись. Ми збираємось поза ДОФом, щоб випити кави чи пограти в настільні ігри. Вже вибудовуються дружні звʼязки. Ми стаємо важливими один для одного.

Матеріал підготовлено в межах програми “Сильні медіа – сильне суспільство”. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.