• Главная
  • Історії миколаївців, які почали спілкуватися українською, - ФОТО
12:10, 9 ноября
Надежный источник

Історії миколаївців, які почали спілкуватися українською, - ФОТО

У день української писемності та мови  редакція 0512.ua. поспілкувалась з жителями Миколаєва та області, які перейшли на спілкування українською. З якими труднощами зустрілись, чому вирішили перейти на українську і що порадять тим, хто хоче, але вагається читайте  у нашому матеріалі.

Валерій Федченко, відеограф, монтажер, комік. 

Валерій Федченко

Валерій Федченко

Валерій працює головним спеціалістом інформаційного відділу Миколаївської міської ради. І це вже його третя спроба повністю перейти на українську. 

“Перша спроба була в старшій школі; друга, коли жив та навчався у Львові, а третя от зараз. Кожного разу мотив лише один: Я закоханий у звучання української мови, в її милозвучність”. 

Валерію пощастило, адже в школі українську мову вивчали на високому рівні, а тому труднощів із переходом на спілкування українською не виникло. Сім'я Валерія не спілкується українською, але  намагається відповідати українською.

На думку Валерія, все ж таки у Миколаєві доволі складно перейти на українську, бо “суспільство досить швидко починає навішувати ярлики з мовою не пов'язані”.

“У перші дві мої спроби я стикався з великим нерозумінням мого рішення говорити рідною мовою замість російської. Зараз набагато більше людей відповідають мені українською, хоча я знаю, що вони російськомовні, а декілька друзів вирішили теж перейти, хоча на початку ставились до цього скептично”.

А тим, хто тільки думає перейти на українську Валерій дав кілька порад:

По-перше, не соромитись говорити неправильно, літературна та побутова українська - це не одне ж й те саме. Але і намагатися не "скатитись" в суржик теж треба.

По-друге, не соромитись того, неважливо, який історичний бекграунд в регіоні в якому ти живеш, ти живеш в Україні, і хто би як не розмовляв, всі мають знати мову держави, де вони знаходяться, це їх вибір тут бути, не твій.

І третє, починати з малого, заточувати мізки думати українською, а не перекладати з іншої мови. Я спочатку в соцмережах перейшов на українську, потім на роботі (до речі згідно мовного закону, так співпало), а потім вже і повністю.

Анастасія Щербиніна, за фахом інженер, енергоаудитор. 

Анастасія Щербиніна

Анастасія Щербиніна

Анастасія перейшла на українську мову влітку 2019, ще проживаючи в Миколаєві. 

“Спілкуватись українською вирішила після подій Революції Гідності і російського нападу. Зрозуміла, що власні культурні цінності, які має наша нація, потрібно підтримувати і розвивати, інакше асиміляція остаточно може поглинути не тільки культурну сферу, але і територіальну і політичну тощо. Це важливіше, ніж здається”.

Спочатку Анастасія почала вести листування українською - з 2015 року перевела всю переписку - ділову і особисту на українську. 

“Це допомогло згадати і розширити словниковий запас, щоб вільно оперувати фразами. Спочатку писала доволі повільно, потім все швидше. Після прийняття Закону про мову вирішила, що переписка це напіврішення, потрібно підтримати те в що віриш словом в прямому сенсі, і перейшла на розмовну”.

Труднощі, звісно, виникали. Особливо, коли доводилось в голові перекладати перед тим, як щось сказати. 

“Це з часом проходить, нешвидко, але мислення також поступово приймає ту мову, якою говориш. Це потребувало доволі багато часу. Немалим бар'єром був психологічний - знайомі люди звикли, що я висловлююсь російською, і тут певний дискомфорт приносила їхня реакція. Але толерувати чужу реакцію і псевдо ввічливу аксіому, що потрібно відповідати на тій мові, якою до тебе звертаються, набридло”.

Сім’я Анастасії не спілкується українською, але підримує її рішення.

Спілкування з найближчим оточенням - найважчий бар'єр. Тому, я розумію, що важко (у тому числі, в більшості російськомовному Миколаєві) його подолати. Але можливо при бажанні це зробити”.

А от чи важко перейти на українську в Миколаєві, то Анастасія розповіла, що через декілька місяців, після того як почала спілкуватись українською, вона поїхала до Києва. І це трішки полешило її перехід на українську. 

“Проте, перші кілька місяців, найбільш важких я говорила українською в Мико. Ті знайомі, які висловлювали невдоволення цим переходом, якось поступово зникли з мого життя. Друзі  підлаштуватися розуміти мене і говорити зі мною у відповідь теж, і це не вплинуло на наші стосунки. Але я напряму ніколи не стикалась з сильною і відвертою агресією щодо мови. Так, були люди, які не задоволені моєю позицією загалом, а не конкретно мовою. І це, так, було пов'язано з поглядами на політику, на шляхи розвитку України, на війну з Росією. Для мене очевидно, що людей з патріотичною позицією, які в силу певних причин не можуть перейти на розмовну українську, в Миколаєві дуже багато, більше, ніж відвертих опонентів мови і симпатиків руських цінностей. Також достатньо тих, кому байдуже в якій системі цінностей їм довелось народитись і що ж тут поробиш…”

Щоб перейти на українську, радить Анастасія, треба спочатку усвідомити, навіщо ви це робите. Також радить читати українською та дивитись фільми теж українською. 

“Зараз вже багато контенту в мережах, в онлайн-кінотеатрах. Не боятись говорити неправильно! Помилки чи суржик бувають у всіх, хто і з народження україномовний. Буває просто банальна лінь шукати аналог, але це не привід зупинятись.  Чим далі - тим легше!

Юлія Олійник, помічник нотауріуса.

Юлія Олійник

Юлія Олійник

Юлія переїхала до Миколаєва ( її мати народилася у Миколаєві) у 1996 році з міста Петропавлівськ-Камчатський. А от спілкуватися українською мовою почала у 2002 році, бо увесь документообіг вже був українською та і законодавство вивчали українською. Починала вивчення мови Юлія у бібліотеці:

“Вивчення української почалося з бібліотеки, де взяла підручники з 1 по 4 клас, вивчила основні правила граматики, лексики, синтаксису. Далі - газети, література, телебачення українською для напрацювання словникового запасу (1996-2000 роки).Перший диктант через 3 місяці після переїзду я вже написала на оцінку відмінно, єдина в класі”.

За словами Юлії, складнощів у вивченні мови не було, хіба що у вживанні правильно слів. Сімʼя Юлії частково спілкується українською, обидві доньки мову знають добре і літературу дітям мама читає українську.

“Старша донечка вчиться вже у 8 класі, добре знає. Молодша в садочку теж українською виховується. Літературу здебільшого читаємо дітям українську”.

Юлія вважає, що перейти на українську в Миколаєві неважко, головне - бажання.

“Так, наше місто вже не те. Набагато частіше вже можна почути українську серед молоді, в транспорті, в кінотератрах”

Тим, хто тільки хоче почати спілкуватися укрвїнською, Юлія радить багато читати, не боятись робити помилки, а також слухати українську музику. 

Дмитро Плетенчук, обіймає посаду офіцера служби зв'язків з громадськістю (пресслужба) Командування ВМС ЗС України. До війни займався приватним бізнесом.

Плетенчук Дмитро

Плетенчук Дмитро

Дмитро прийняв остаточне рішення спілкуватись українською з початком збройної агресії Росії проти України. Складнощі у вивченні мови у Дмитра виникли через зневажливе ставлення до вивчення української мови у 90-ті роки, а тому правила треба було вчити наново.

Головна проблема – відсутність мовного середовища та загальноприйняте зневажливе ставлення до вивчення української мови у 90-ті роки, коли я навчався у школі що потягнуло за собою відповідні проблеми в знаннях. Отже, був вимушений вивчати правила наново”.

Родина здебільшого спілкується з дитиною українською.

“Вдома на українську здебільшого переходимо з дитиною, завдяки тому, що система освіти у нас українізована, як і телебачення. Тому 50/50. Але ми уникаємо “суржика”, або чиста російська, або українська. Я за цим прискіпливо слідкую. Мати дитини так само, як і наші батьки, через свою проукраїнську позицію”

Дмитров додає, що він перейшов повністю на українську, як мову письмового спілкування через професійну потребу. 

“У результаті, через 5 років постійної письмової практики і вивчення, здебільшого україномовного контенту, почав думати українською і навіть перекладати іноді назад на російську під час бесіди”

На думку Дмитра, в Миколаєві можна без проблем спілкуватися українською.

“У Миколаєві це можна зробити без проблем, і я особисто періодично спілкуюся українською. У професійній сфері особливо. Це, навіть, в тренді. Місто так – російськомовне, і тебе сприймають як представника західного регіону. Дуже полегшило життя законодавство, щодо переходу сфери обслуговування на українську. Єдина проблема актуальна – на дитячих майданчиках дитину трохи дискримінують, бо майже ніхто не спілкується українською, і інші діти дивуються. Дорослі майже завжди намагаються відповідати і мені, і дитині українською.

Дмитро радить тим, хто хоче перейти на українську не боятись смішно виглядати та перевести інтерфейс всіх пристроїв, програм, соціальних мереж на українську. 

“Не боятися смішно виглядати. Краще погано розмовляти українською, ніж красномовно мовчати російською. Перевести інтерфейс всіх пристроїв, програм, соціальних мереж на українську. Почати писати і користуватися у побуті та вживати виключно україномовний контент, максимально дистанціюватися від всього російськомовного. Геть від Москви!”

А пройти тест на знання української мови можна за ПОСИЛАННЯМ.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
#николаев новости #украинский язык #день украинской письменности
0,0
Оцените первым
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить

Комментарии

Объявления
live comments feed...