З будівництва в ЖКГ, або як обрати “нежіночу” професію та досягти успіху

Для багатьох з нас ЖКГ є сферою суто чоловічою, адже пов'язане з важкою фізичною працею або специфічними навичками. Проте жінки все частіше відвойовують право працювати у ній і досягати успіхів на рівні з чоловіками.

Напередодні 8 Березня представниця прекрасної статі, яка пов'язала своє життя з професією майстра, ділиться своїм досвідом та думками.

Галат Лідія Федорівна, старший майстер з благоустрою територій клінінгової служби КК "Місто для людей Миколаїв"

Я народилась у Миколаївській області, навчалася у Миколаєві за спеціальністю «промислова організація будівництва». 32 роки пропрацювала у ПМК «Облспоживспілки», де пройшла шлях від простого інженера до начальниці планового відділу. На початку 90-х рр ХХ ст. настали важкі часи, роботи не було, зарплату не виплачували. Тому, щоб хоч якось протриматися, пішла працювати двірником, а потім стала майстром ЖЕКу. Досвід у будівництві різноманітних споруд та організаторські здібності стали у нагоді на новому етапі життя.

В компанії «Місто для людей Миколаїв» я працюю з грудня 2018 року. Спочатку була майстром бригади, а з січня цього року мене призначили старшим майстром з благоустрою територій клінінгової служби. В підпорядкуванні знаходиться 40 двірників, з них 12 – чоловіки. І у кожного свій характер, здібності, плюси та мінуси. Звісно, важко було спочатку заслужити повагу підлеглих, але час та моя завзятість все розставило по своїх місцях.

Сама я по натурі трудоголік, тому ледарів не люблю. Вимагаю від себе та підлеглих повної віддачі. Проте завжди йду назустріч, якщо трапляються якість негаразди, і людині треба відпроситися. Це життя, тому слід ставитися до таких ситуацій із розумінням. В роботі, як і в інших сферах, будую стосунки на чесності, повазі та довірі.

Працювати у компанії мені подобається: хороший колектив, достойні умови праці, забезпечення спецодягом та інвентарем – все це багато важить. В нас навіть є спеціальне обладнання (вітродуйки для прибирання листя, оприскувачі для дезінфекції та дезінсекції), які, по-перше, значно полегшують роботу двірників, по-друге, не у кожній компанії чи ЖЕКу є в наявності.

Організувати роботу так, аби якомога більше прибудинкових територій були чистими та охайними – моє головне завдання. Тому я на ногах з 7 ранку. Інколи буває дуже важко, адже ми завжди, за будь-якої погоди, чи то спека, чи мороз, ожеледь чи вітер, маємо вийти на прибирання. Дивує інколи ставлення людей, які кажуть: «Та що там робити, нічого складного, кожен зможе». А потім, попрацювавши тиждень, не витримують і звільняються.

Інша сторона моєї роботи – ставлення власне мешканців багатоповерхівок до працівників клінінгової служби. На жаль, часто стикаємося зі скаргами та невдячністю. Кожного ранку ми підбираємо недопалки, банки з-під пива та інший мотлох на прибудинкових територіях житлових будинків, але жителі часто цього не помічають, попросту ігнорують. Дехто може поставити пакет з відходами просто в урну перед під’їздом – чого йти на спеціально облаштований сміттєвий майданчик, хай двірник сам віднесе? Майже щодня стикаємося з тим, як люди викидають сміття з балконів, особливо «кмітливі» жбурляють недопалки прямо на голови двірникам… А чистоти хочеться всім.

Зі скаржниками я завжди намагаюся переговорити, з’ясувати причину невдоволення, даю свій номер телефону для зв’язку. Проте, на щастя, є люди, які виражають вдячність за нашу працю - і це додає сил та наснаги працювати далі.

Хоч я вже на пенсії, але маю багато енергії та бажання працювати. Дуже хочу бути прикладом для своїх дітей та онуків. Вони – моя опора та підтримка, що дуже багато значить для жінки.

Втім, вважаю, що жінки можуть усе! Головне – любити те, що ти робиш. Чого бажаю усім, незалежно від статі чи віку.