Історії тих, хто спілкується в Миколаєві українською, - ФОТО

Було б дивно сказати, що Миколаїв - то повністю україномовне місто. Так, є ті, хто спілкуються українською мовою, але й російськомовних відсоток теж не дуже маленький. На те, якою мовою спілкується людина в першу чергу впливає її сім'я. Якою мовою до неї звертались у дитинстві, якою мовою читали книжки, до якої школи віддали ( адже в місті є і російськомовні школи). А чи просто перейти на спілкування українською? Редакція 0512.ua. поспілкувалась з жителями Миколаєва та області, які перейшли на спілкування українською або ж не припинили спілкуватися українською після переїзду до Миколаєва. Усього було шість простих, та водночас складних питань, на які відповідали герої.

Еліна, 20 років, студентка.

Мене звати Еля, мені 20, студентка, навчаюся наразі на українській філології і на журналістиці у ЧНУ ім. П. Могили. Вдома спілкуємося обома мовами, тому що з чоловіком українською виходить легше і від нього отримую більший фідбек у цьому. Я дуже боялася, що він не сприйме мою українську, але я відчула колосальну підтримку у цьому плані. З родичами виходить трошки складніше. На навчанні - винятково українською.

"Пішов страх осуду"

Я відносно давно говорю українською, десь може роки 4, це трохи пов'язане зі вступом на філологію, але так, щоб і вдома говорити українською - лише кілька місяців. Раптово пішов цей страх осуду і можна сказати, що я в якийсь момент усвідомила, що українською мені легше, і багатьом українським словам мені з кожним днем все важче підібрати російський відповідник. А ще у стресових ситуаціях автоматично мова сама перемикалася на українську. Я зіткнулася із суржиком, а ще помітила у себе використання діалектизмів, які не всі розуміють. Багато хто дивується таким словам, як морель, наприклад.

 "Та шо ти вимахуєшся, сильно патріотка, українкою себе відчула?"

Оточення відреагувало неоднозначно. Переважна більшість близьких мене підтримала, але були ті, хто казав: "Та шо ти вимахуєшся, сильно патріотка, українкою себе відчула?", але, камон, я і є українка, то в чому проблема? Якщо співрозмовник розуміє українську і принципово не переходить на українську, вважаю це неповагою. А тим, хто хоче перейти на спілкування українською мовою, радить побільше практикуватися та забути про осуд. 

Сергій, 22 роки, головний спеціаліст відділу організаційнї, режимно-секретної роботи та управління персоналом державного архіву Миколаївської області. 

Я - Сергій, 23 роки, історик за фахом. У побуті та на роботі сім'я спілкується південно-причорноморською говіркою української мови, вона ж суржик. Перейшов на українську, бо просто захотів спілкуватись українською в Україні. Просто і складно водночас.

"Не местный (?)"

Складно спілкуватись українською в русифікованому місті. Проблема навіть не в розумінні людьми мови як такої, а в поглядах, якими вони супроводжують україномовних громадян. "Не местный", так і читається в цьому погляді. І це бісить. Коли людина живе в місті сім років, працює, платить податки, то чому вона має відчувати себе чужою навіть, коли відкриває рота на вулиці? Оточення сприймає україномовність абсолютно нормально. В моєму оточенні більшість людей сприймає українську або говірки адекватно і навіть не звертає уваги. Хоча, бувало по-різному.

Був випадок кілька днів тому, коли до мене звернулась літня людина, і українською вона взагалі нічого не зрозуміла, таке буває, тому відповів я людині так, як вважав за потрібне натой момент. При виконанні службових обов'язків спілкуюсь виключно українською. По-перше, бо хочу. По-друге, цього вимагає закон.

Сергій перш за все радить почати спілкування українською із діалогу з собою: Спробуйте думати українською, писати, гратись римами, якщо таке бажання виникне. Це корисно і для мови, і в цілому для особистості, бо мозок любить такі гнучкі та варіативні завдання.

Анастасія, 22 роки, студентка.

"Українська звучить гарно, стримано"

Загалом усі члени моєї сім'ї спілкуються суржиком, але батьки, відколи я пішла вчитися в університет, намагаються більше розмовляти українською мовою. Мені не дуже подобається, як звучить мій голос, коли я розмовляю російською мовою. Зараз хтось подумає, що голос у всіх один, але він реально змінюється в залежності від того, якою мовою ти розмовляєш. Я можу сваритися російською, адже для мене це трохи така різка мова. А українська звучить гарно, стримано.

"Сприймають українську мову, як сільську"

Труднощі в мене викликає лише те, що все одно перемикаю мовні коди. Якщо зі мною спілкуються російською, то я теж починаю "підлаштовуватися" під людину, тим самим "втрачаю" себе. Деякі люди просто сприймають українську мову, як сільську, ще не всі відійшли від цього стереотипу. Хоча багато кому подобається чиста українська мова і вони із захопленням тебе слухають.

Як перейти на спілкування українською? Варто просто почати. Хочеш говорити українською - говори. Говори зі своїми рідними, на роботі, на навчанні, у магазині, у маршрутках (ось тут частіше за все, наприклад, у Миколаєві люди можуть говорити суржиком, а потім в маршрутці "На Рынке, пожалуйста"). Ви можете слухати пісні українською мовою, дивитися фільми (до речі, у кінотеатрах зазвичай українською мовою фільми).

Вікторія, 24 роки, журналістка НІС-ТВ

Моя сім’я завжди була російськомовною. Мама вчилась у російськомовній школі, але мене чомусь вирішила віддати в сусідню 56, там викладають українською мовою. І хоч я навчалась на українській мові, я нею не розмовляла. У мене не виходило, мені було важко. Уже коли я перешла на українську мову, то батьки теж трішки почали зі мною спілкуватися українською. Хоч спочатку вони казали, що це дурість. Мабуть, через мене батьки почали більше використовувати українську мову у спілкуванні. 

"Журналіст має спілкуватися українською"

Мені було 17 років, закінчила 11 клас і мала вступати на журналістику в КНУКіМ. Мені так здалось, що журналіст завжди має спілкуватися українською мовою. І просто в один день вирішила перейти на українську мову. Сказала про це батькам. Всі це сприйняли не дуже добре, думали, що я “перехворію” і все. Оточення було в шоці, казали, що це ненадовго, що я не витримаю. Батьки в мене повірили, коли я вже кілька років спілкувалась. Друзі також спочатку не сприймали, але зараз все ОК.

Було важко, затиналась, проскакував суржик. Але вже через місяць, після того як я поїхала навчатись, потрапила в середовище, яке мене не знало і вони думали, що я спілкуюсь завжди українською. Перші півроку я почала говорити краще, але думала я російською. І вже пізніше почала навіть думати українською.

Якщо казати про труднощі під час переходу на українську мову спілкування, то спочатку було важко підібрати слова, адже словниковий запас дуже маленький був. Я знала лише якісь базові слова, потім почала вчити синоніми. Подобаються дуже діалекти, спілкувалась з різними людьми.  Обожнюю просто Івано-Франківський діалект. Вони вимовляють букву “щ” - як “шч”. Тернопільський подобається. У когось є гарні діалекти, а в мене “книжкова мова”, тому що я просто вчилась нею. 

Складнощі були з людьми, які це сприймали. Одна справа Київ, Львів, інші міста. Але, коли ти повертаєшся до Миколаєва, і коли чують українську мову, а це було в 2015 році, люди тоді дуже негативно ставились. Наприклад, у транспорті бабусі та дідусі просто казали: “А якою мовою ти спілкуєшся, ти губиш історію”.  Бувало, що в магазині на мені дивились з-під лоба. Зараз вже рідше, зараз краще сприймають. Питають звідки я, чому спілкуюсь саме українською. У роботі бувають моменти, коли проводиш опитування, починаєш спілкуватися українською, а тобі кажуть: “А вы не могли бы на русском?”. Ось тоді видно, що людина просто тебе ненавидить, тому що ти до неї звернулась українською. 

Я раджу просто почати спілкуватись українською мовою. Треба зрозуміти твоє це чи ні. Можна читати україномовні книжки. До того, як перешла на українську мову, були лише російськомовні книжки, потім я почала купувати 50 на 50: трошки російською, трошки українською. Зараз у мене більшість книжок в українськомовному перекладі. Читала словники. І зараз в мене є потреба дивитись у словники, бо інколи не знаєш, як провідміняти слово.

Валерій, 22 роки, студент.

Я студент 6-го курсу ЧНУ ім. Петра Могили і навчаюсь на філолога, пишу музику та вірші. Зростав я в україномовному середовищі, тому що навчався в україномовній школі, згодом, після вступу до університету, вирішив поглибити та популяризувати знання з української мови в першу чергу для себе. Оскільки живу в Миколаївській області, то оточували мене суржикомовні. У побуті і на роботі родина спілкується суржиком. Особисто я намагаюсь відійти від мовного бур'яну, як суржик та спілкуватись виключно українською мовою.

“Вирішив поглибити та популяризувати знання”

У першу чергу спілкування українською посилює самосвідомість, що я українець і моя мова українська. І багато хто перейшов на українську мову у зв’язку з останніми подіями, які відбуваються в нашій країні вже 7-й рік. Я вирішив остаточно для себе спілкуватись виключно українською. Це мій вибір, як громадянина України, як людини, як того, хто будуватиме цю країну. Я ще жодного разу не пожалкував про те, що переходжу до остаточного спілкування українською мовою.

"Я українець і моя мова українська"

Труднощі були. В першу чергу, це нерозуміння і від цього було трохи дико. Хоча б від усвідомлення, що в рідній країні на тебе дивляться якось не так, коли ти розмовляєш державною мовою країни, в якій ти живеш. По-друге, скептицизм. Наприклад: “Нащо тобі це треба?”.  Все ж  спілкуватись українською легше, ніж спілкуватися суржиком.

Оточення на мою україномовність відреагувало по-різному. Хтось підтримав, хтось посміявся, хтось був, м'яко кажучи, в шоці. Тому що перехід був доволі різкий, одного дня я просто усвідомив, що буду спілкуватися українською мовою. Люди, які мене підтримують, вони досі зі мною. Ми спілкуємося українською. Як приклад, люди, з якими я почав спілкуватись, з часом переходили на українську.  Якщо до мене звертаються російською, то іноді я можу відповісти російською, але буквально кілька фраз. Я настільки звик спілкуватись українською мовою, що мені все важче відповідати російською. 

Я раджу тим, хто хоче почати спілкуватися українською, не боятись та переступити через свій страх. Це нормальне явище, коли людина спілкується мовою, яка є офіційною мовою держави, в якій живе. Більше читайте українською, слухайте українською, дивіться українською. Більше треба спілкуватись українською. Якщо людина дуже хоче спілкуватися, то навіть послуги репетитора з української мови не будуть зайвими.

Андріана, 22 роки, студентка та репетитор.

Моя сім’я спілкується українською вдома і на роботі теж. На російську можу перейти в громадському транспорті Миколаєва, щоб не було питань. А так, спілкуюсь лише українською. Розмовляю українською ще з дитинства, хоч живемо в суржикомовному середовищі. Коли була маленькою, батьки говорили виключно українською мовою. Поки не пішли до школи було чисто україномовне оточення. Труднощі виникали, коли раніше приїзжали до Миколаєва, то часто не розуміли люди українську або робили вигляд, що не розуміють. Дивилися косо, це відчувалось. Часто люди не спілкуються українською, бо ще є комплекс меншовартості в голові. І от коли його відкидаєш, то одразу легше жити.

"Якщо людина дурна, то тут все одно якою мовою розмовляєш"

Після вступу до університету теж спілкувалась українською. Бувало, в магазинах продавці трохи “підвисали”, коли зверталась українською і вони дивились, як на інопланетянина.  Одного разу, коли написала людині українською, він відповів: “Ты не будешь мне писать на украинском, потому что я не люблю этот язык”. Людина не сприймає українську мову абсолютно. Але в мене оточення адекватне. Ми ніколи не кажемо кому якою мовою розмовляти. Хоч китайською розмовляй. Якщо людина дурна, то тут все одно якою мовою розмовляєш. 

Якщо я роблю замовлення в інтернеті, я завжди відповідаю українською. А якщо на вулиці звертаються російською, то я відповім російською. Для мене російська - це мова дистанції, і коли питаються російською, то хочеться поставити бар’єр. 

Я викладаю українську, як репетитор і в мене був досвід з людьми, які хочуть спілкуватись українською. По-перше, людина має розуміти, що, якщо у неї російськомовне середовище, то не завжди перехід сприймуть позитивно. Якщо людина хоче розмовляти українською - треба таке ж оточення, бо  треба той, хто буде їй допомагати, направляти. А якщо людина знає українську і має мету розмовляти завжди, то це і україномовний ютуб, і книжки, і музика - все це допоможе. Важливо не боятись робити помилки.  Мовні нюанси завжди можна відкорегувати, завжди можна виправити.