У Миколаєві розпочався відкритий діалог щодо створення Простору пам’яті та гідного вшанування військових і цивільних, які пережили російський полон, зникли безвісти або загинули в неволі.
Ініціатива також покликана підтримати родини, які досі чекають на повернення своїх близьких. Перша зустріч стала стартом спільного напрацювання бачення майбутнього Простору — місця пам’яті, надії та людської гідності, розповіли в ОВА.
Спільне бачення та ключові концепції
До обговорення долучилися військові з досвідом полону, родини полонених і зниклих безвісти, представники громадського сектору, ветеранських організацій, органів місцевої влади та військових підрозділів. Учасникам запропонували три базові концептуальні напрями, які стануть основою подальшої роботи: "Шлях", "Світло" та "Голос" — як символи памʼяті, присутності, очікування й людської гідності.
Своє бачення висловили й родини зниклих безвісти Захисників. Зокрема, дружина зниклого безвісти військового Анастасія Бондаренко наголосила на важливості поєднання концепцій "Голосу" і "Світла" як символів пам’яті та об’єднаної надії для полонених і їхніх сімей.
Жива пам’ять і інтерактивний простір
Особливу цінність мали свідчення звільнених із полону військових, які підкреслили, що майбутній Простір не повинен бути лише місцем скорботи. За словами ветерана з досвідом полону Павла Попадюка, він має зберігати теплі спогади та живу памʼять про побратимів.
Окрему увагу учасники приділили інтерактивності Простору — збереженню голосів, історій і спогадів через аудіо- та відеоматеріали, а також QR-коди. Ветеран Станіслав Бузун зауважив, що саме можливість почути голоси та побачити усмішки на світлинах робить пам’ять живою. Крім того, представники благодійного фонду "Сталеві" запропонували інтегрувати до загальної концепції загальноукраїнський проєкт "Прапор Надії" як символ очікування та віри в повернення полонених.