Відійшов із Миколаєва під радянським прапором, а повернувся з жовто-блакитним стягом: історія яхти «Ікар»,- ФОТО

Миколаївська яхта "Ікар" стала першим човном від радянського союзу, яка здійснила кругосвітню подорож. Символічно, що 16 метровий вітрильник відійшов із Миколаєва під прапором срср, а повернувся з жовто-блакитним стягомнезалежної України.

Нещодавно уМиколаївському музеї суднобудування і флоту провели захід, присвячений яхті "Ікар", яка здійснила кругосвітню подорож, передає "Ідентичність Миколаївщини". Підкорювали разом хвилі морів та океанів9 бувалих моряків під командуванням капітана Бориса Немирова.

Редакція сайту 0512. ua вирішила розповісти про долю яхти, що прославила Миколаїв, а також про зустріч героїв після подорожі та визнання.

Проєктування та будівництво "Ікара"

"Ікар" з самого початку проєктувався для навколосвітньої подорожі та його робили з великим запасом міцності. Проєкт яхти створювали в інституті кораблебудування (нинішній НУК).

За словами членів екіпажу яхта і проєктувалась лише для однієї грандіозної подорожі. Проєктування розпочалося у 1978 році. Його здійснювали студенти двох випусків, головним конструктором був майбутній капітан Борис Немиров.

"Ікар" – це сталевий двощогловий вітрильник, призначений для навчальних, спортивних та туристичних плавань, а також судової практики невеликих груп студентів та виконання науково-дослідних робіт. Довжина яхти – 16 метрів, площа вітрил – 150 квадратів, осаду – 2,55 метрів, повна водотоннажність – 27,5 тонн. У судна є допоміжний двигун потужністю 25 кінських сил.

Макет "Ікару" у музеї суднобудування і флоту

– До речі, чому “Ікар”? Адже, як відомо, герой античного міфу, що злетів на крилах до неба, впав у море і загинув. Невже екіпаж не бачив похмурої символіки, що міститься в назві яхти? Це питання ставили Борису Степановичу Немирову і до, і після плавання. Капітан відповідає на нього так: "Ікар" - це не людина. "Ікар" - це стан душі ...", - писав Олег Гураш у матеріалі "Повернення "Ікара".

Будувався "Ікар" два роки і 1984 року яхта була спущена на воду. Цього ж року вона здійснила свій перший похід Чорним морем.

Як розповіли під час заходу у музеї суднобудування і флоту, першаподорож "Ікара"тривала 325 днів. Зацейчасвітрильникздолав 31 тисячумильбеззаходівупорти.

Далі яхта регулярно брала участь у різних спортивних змаганнях, проте найзнаковішим стало кругосвітнє плавання під вітрилами навколо земної кулі, до якої підготовка тривала не один день.

Спочатку були випробування. Коли яхта ще знаходилася на суднобудівному заводі, стався вибух газового балона, і судно зазнало значних пошкоджень. Але через наполегливість Немирова, судно за два роки вдалося відновити.

Екіпаж рухався до мети. Почалася підготовка до здійснення мрій. В “Ікар” вмістили дві вантажівки необхідної техніки, було обладнано супутникову систему навігації. Терміни виходу в “кругосвітку” кілька разів переносили. Проте заплановане стало реальністю.

Кругосвітня подорож та виклики під час неї

9 вересня 1987 року "Ікар" з екіпажем у складі 9 бувалих моряків під командуванням капітана Бориса Немирова вийшов із Миколаєва. До складу екіпажу входили чоловіки, які відвідували Яхт-клуб з ранніх років і мріяли здійснити таку подорож. Окрім капітана на судні перебували: старпом Анатолій Кузнєцов, помічники капітана Олександр Кузнєцов та Станіслав Черкес, радист, механік, електромеханік Андрій Марков, інженер-океанолог, матрос Олександр Плякін, боцман, парусний майстер Володимир Терня та лікар Сергій Прусов.

Однак склад невдовзі змінився. Коли яхта потрапила в сильний шторм біля Іспанії, всім стало зрозуміло, що на “Ікарі” не може залишатися більше 7 осіб і шляхом таємного голосування було вирішено відправити додому двох учасників – лікаря Прусова, який страждав на морську хворобу, та Яковлєва, який хоч і був хорошим штурманом, але в нього все ж таки не було навичок яхтсмена.

Далі в екваторіальній зоні почалися серйозні випробування: спека 45-50 градусів супроводжувалася довгими штилями. Ще й підводна частина яхти почала обростати черепашками. Екіпаж намагався боротися із цією проблемою, але безрезультатно.

В Індійському океані на яхту чекала зустріч із китами, яких екіпаж так побоювався і всіляко намагався їх обминати. Одного разу, в районі острова Кергелен, перед носом “Ікара” раптово сплив величезний сейвал. Кит лежав на воді і, здавалося, пильно спостерігав за людьми, які порушили його спокій. На щастя, все скінчилося мирно, сейвал випустив високий фонтан та пішов під воду.

Звичайно ж яхта пережила шторми, які найнебезпечніше для маленького судна. Якось під час сильної качки видавило пробку із найбільшої цистерни, яка вміщала близько 400 літрів питної води і таким чином близько половини води було втрачено.

26 березня “Ікар” опинився за 40 миль від мису Горн. А коли яхта підійшла зовсім близько, капітан наказав уповільнити хід, приспустити прапор і дати салют. Для команди це були незабутні хвилини, тому що проходження мису Горн – вершина досягнень у вітрильному спорті. Обійшовши його, "Ікар" вийшов в Атлантику на фінішну пряму.

- «Ікар» бувкруїзнимсудном, щонепристосованедозмагань, алезавдякикомандіяхтсменівприйшовпершимусвоїйгрупінаКанарськіострови. «Мисаміздивувалися. Цебувшаленийзарядбадьорості, - згадуютьцеймоментсаміікарівці.

Так, за 325 ходових діб яхтсмени пройшли 31 тисячу миль, відвідавши Канарські острови, Тасманію, обігнувши мис Горн і зайшли на острів Святої Олени.

Зустріч героїчної яхти та екіпажу у Миколаєві

УнавколосвітнюподорожвітрильниквідійшовізМиколаєвапідрадянськимпрапором, аповернувсязжовто-блакитнимстягомнезалежноїУкраїни. Яхтсменизмінилийогопідчасподорожі, колиВерховнарадаофіційноухвалилапрапор. НатоймоментікарівцібулиуГенуїівласноручшилиновийстяг.

31 липня 1988 року до приходу “Ікара” у Миколаєві було влаштовано урочисту зустріч. Екіпаж зустрічали ще до підходу до міста майже всі яхти Миколаєва. А на березі зібралося понад 10 тисяч містян.

Подорож “Ікара” була у центрі уваги багатьох ЗМІ. Писали про нього у різних газетах того часу, говорили на радіо та телебаченню. Спортивний подвиг був гідно оцінений громадськістю.

Державний комітет з фізичної культури та спорту СРСР усім учасникам цього плавання надав звання майстрів спорту СРСР. А капітан Борис Немиров, старший помічник Анатолій Кузнєцов та боцман Володимир Терняк стали заслуженими майстрами спорту.

Також Немирову було надано звання почесного громадянина міста Миколаєва. Правління радянського Фонду світу нагородило екіпаж яхти "Ікар" золотою медаллю. Усі члени команди здобули особисті срібні медалі Фонду миру.

Залишається однією з найважливіших яхт, яка принесла славу місту: “Ікар” сьогодні

Після навколосвітньої подорожі "Ікар" здійснив ще кілька походів. 1992 року він у ранзі почесного гостя брав участь у міжнародній регаті "Колумбус-92", яку присвятили 500-річчю відкриття Америки Христофором Колумбом. В рамках цього заходу вперше під прапором незалежної України вітрильник здійснив похід до Нью-Йорка та назад.

У наші дні макет яхти, виготовлений у 1980 році, можна побачити у Миколаївському музеї суднобудування та флоту, а модель передав музею сам капітан легендарного “Ікара”.

Також збереглася сама яхта, і вона досі знаходиться на воді. На ній проходять практику студенти університету – навчаються в'язати вузли, пришвартовуватись та вивчають техніку управління.

Однак протягом тривалого часу в адміністрації та студентів НУК залишалася у мріях та планах – відновлення судна, щоб взяти участь у регатах та продовжити борознити моря та океани.

І мрія відбулася, в 2020 році легендарний "Ікар", який через 30 років перебував у відмінному стані, взяв участь у регаті "Кубок Кінбурнської коси - 2020". На тлі всіх конкурсантів, знаменита яхта виділялася, не лише поважним віком, а й своєю унікальністю та особливою важливістю для міста.

По матеріалам "Укрінформ", НУК та сторінки «ІдентичністьМиколаївщини»

Фото з Інтернету.