41-річний Юрій з Первомайська на Миколаївщині вже понад десять років служить у Збройних Силах України.
За цей час він пройшов шлях від розвідника до зв’язківця та сьогодні забезпечує безперебійну роботу каналів зв’язку командного пункту артилерійської бригади. Його робота рідко помітна сторонньому оку, однак саме від надійного зв’язку залежить швидкість передачі інформації, координація підрозділів та виконання бойових завдань. Історію військового розповіли у Миколаївському обласному ТЦК та СП.
До служби Юрій працював у цивільній сфері. Він був контролером, кондуктором, ревізором, працював у Києві. У 2015 році вирішив кардинально змінити своє життя та долучитися до Збройних Сил України.
На той момент один з його товаришів уже захищав Україну. Саме розмова з ним стала для Юрія поштовхом до рішення стати військовослужбовцем.
Перші роки служби чоловік провів у розвідці та виконував завдання на Луганщині. За цей час побував у Попасній, Станиці Луганській, Щасті, Лисичанську, Трьохізбенці та інших населених пунктах.
У 2018 році в житті Юрія відбулася ще одна важлива зміна. Після народження третьої дитини він вирішив перевестися ближче до рідного міста та продовжити службу у 40-й окремій артилерійській бригаді.
Жінка була вагітна, народила третю дитину. Сказала: "Досить, треба щоб удома частіше був". Так я і перевівся до 40-ї артилерійської бригади, бо це наша бригада з Первомайська, - розповідає військовий.
Так розвідник став зв’язківцем. Водночас робота з засобами зв’язку не була для нього абсолютно новою, адже ще у попередньому підрозділі Юрій мав відповідний досвід.
Сьогодні військовий відповідає за зв’язок командного пункту артилерійської бригади. Йдеться про інтернет, радіо, телефонію та супутниковий зв’язок — усі системи мають працювати безперебійно.
Якщо один канал зв’язку зникає, військові повинні максимально швидко перейти на резервний. Адже навіть короткочасна втрата комунікації може вплинути на передачу важливої інформації та координацію дій підрозділів.
На перший погляд може здатися, що зв’язківець перебуває далеко від безпосередньої лінії вогню. Проте його робота безпосередньо впливає на тих, хто виконує бойові завдання на позиціях.
Саме через налагоджені канали командування отримує інформацію з місць виконання завдань та передає необхідні накази військовим. Тому для зв’язківця головне професійне правило залишається незмінним — зв’язок має працювати за будь-яких умов.
Я перебуваю на командному пункті, розгортаю його і повністю забезпечую зв’язком. Тобто Інтернет, радіо, телефонія — повністю весь зв’язок, який у нас є і який ми використовуємо, - пояснює Юрій.
Один із найбільш пам’ятних для військового періодів служби припав на осінь 2022 року. Тоді Юрій забезпечував зв’язок на одному з командних пунктів під час Слобожанської наступальної операції. Військовий на власні очі спостерігав за розвитком подій та звільненням територій Харківщини. Одним із моментів, який він запам’ятав найбільше, стала звістка про необхідність рухатися далі після відходу російських військ із позицій.
Найбільше запам’яталося, коли надійшла інформація, що треба йти далі, бо нехороші люди відходять з позицій, - згадує Юрій.
У такі моменти надійний зв’язок набував особливого значення. Він дозволяв оперативно передавати інформацію, координувати дії військових та використовувати сприятливу ситуацію на полі бою.
За понад десять років служби Юрій побачив, наскільки змінилися засоби зв’язку у війську. Традиційні радіосистеми сьогодні доповнюють сучасні інтернет- та супутникові технології, зокрема Starlink.
Однак попри розвиток технологій основний принцип роботи зв’язківця залишається незмінним — командування та військові повинні мати можливість комунікувати між собою у будь-який момент.
Коли зв’язок працює, про зв’язківців не згадують. Це ознака, що ми з усім впорались добре, - говорить Юрій.
Юрій — один із тих військовослужбовців, чия робота часто залишається непомітною для стороннього ока. Проте саме з таких щоденних, професійно виконаних завдань складається спроможність українського війська.
Чоловік вже понад десять років служить Україні. Сьогодні він продовжує виконувати свою роботу на бойовому напрямку, захищаючи те, що для нього починається з рідної Миколаївщини — свою сім’ю, своє місто та свою країну.