Історія порятунку військового "Малого" з 41 ОМБр.
Бойові побратими та знання з тактичної медицини врятували життя зв’язківця 41-ї окремої механізованої бригади з позивним «Малий». Військовий отримав важке поранення під час виконання бойового завдання у районі Куп’янська, де тривають інтенсивні бойові дії. Історію його порятунку розповіли у 41 окремій механізованій бригаді.
Як розповідають у підрозділі, зв’язківці разом із піхотинцями виконували завдання в умовах щільних обстрілів, забезпечуючи стабільний зв’язок між підрозділами. Маршрути, якими пересувалися військові, були під постійним контролем ворожих сил та залишалися небезпечними через мінування й загрозу атак.
Під час одного з виходів у ранковий час стався підрив вибухового пристрою. Унаслідок вибуху «Малий» отримав тяжке поранення ноги.
За словами військового, перші хвилини після вибуху стали вирішальними. Побратими одразу відреагували та почали надавати допомогу, використовуючи навички тактичної медицини, відпрацьовані під час підготовки.
Я пам’ятаю негучний вибух, спалах у імлі. Далі перед очима дим, усе пливе, а моя ліва нога наче дивиться на мене і висить на скривавлених лахміттях шкіри. Чи було страшно? Чесно – так! Згодом виявилося, що на нашому шляху серед руїн десь причаївся саморобний вибуховий пристрій. Я сам намагався дістати турнікет. Хлопці теж відразу стали на допомогу. Потім вони казали, що працювали наче на заняттях з такмеду. “На автоматі”, - розповідає «Малий».
Зв’язківці з позивними «Фокс» і «Лісник» наклали турнікет та зупинили критичну кровотечу. Після цього пораненого евакуювали до стабілізаційного пункту, уникаючи скупчення людей через загрозу ворожих дронів.
Далі військові організували евакуацію «Малого» з небезпечної зони. Через активність ворожих безпілотників та обстріли переміщення відбувалося з постійними зупинками та укриттями серед руїн.
Попри важкий стан і біль, боєць залишався у свідомості та навіть намагався пересуватися самостійно. Згодом його доставили до точки збору, де передали евакуаційній групі.
Нині «Малий» готується до протезування. Попри втрату кінцівки, він зберігає бойовий дух і підтримує зв’язок із побратимами та родиною. Бійця підтримують дружина, син і донька. “Малий” дякує за порятунок життя своїм побратимам-зв’язківцям, з якими він з перших діб формування 41 окремої механізованої бригади вже пройшов Часів Яр, Торецьк, Нью-Йорк, Курщину, Куп’янськ, бойовим медикам, піхотинцям, водіям.
Військовий окремо відзначає важливість підготовки з тактичної медицини, яка, за його словами, неодноразово рятувала життя на передовій. Він закликає військових постійно відпрацьовувати ці навички, адже вони можуть стати вирішальними у критичний момент.