Три роки та шість днів полону: історія пари з Миколаєва, що вистояла, - ФОТО

12:30, 25 лютого

Інтерв'ю

Надійне джерело

Діана та Георгій познайомилися у Миколаєві ще до війни й будували плани на майбутнє.

Повномасштабне вторгнення рф розділило їх: він обороняв Маріуполь і потрапив у полон, вона залишилась чекати та боротися за його повернення. Як розповіли Діана та Георгій редакції 0512, після трьох років розлуки, їхнє кохання стало ще міцнішим.

Знайомство, служба і перші випробування

Діана та Георгій обидва народились та виросли у Миколаєві. Вона захоплювалась танцями, а він - спортом. Вони познайомились через спільних знайомих у 2018 році.

Я тоді була дуже сором’язлива. Ми майже не спілкувалися, просто десь рік стежили один за одним у соцмережах. Якось ми відпочивали разом з дівчатами та грали в гру “Правда чи дія”. Мені попала дія зателефонувати хлопцю, який подобається. Я подзвонила Жорі й запропонувала якось погуляти, - згадує Діана.

Діана тоді навчалась у 10 класі, а Георгій вже закінчив школу. Між юною парою виникла симпатія. Через пару місяців його призвали на строкову службу, а Діана працювала у кав’ярні та чекала на коханого вдома.

Діана та Георгій на початку стосунків. Фото - архів пари

Я вступив заочно на навчання у 2020 році, а в квітні 2021 року мене призвали на строкову службу. Мій батько служив у морській піхоті. У червні 2021 року я прийняв рішення підписати контракт та служити разом з ним. Мені не хотілось сидіти просто в казармі, а працюючи у бригаді, я мав змогу інколи приїздити додому і бачити Діану, - каже Георгій.

Відносини пари розвивались на відстані, але Діана та Георгій постійно були на зв’язку одним з одним. Дівчина мала мрію стати тату-майстром та проходила навчання, а він - перебував в ротації на сході. Перед повномасштабним вторгненням рф, Георгій приїхав у довгоочікувану відпустку додому та незадовго до початку Великої війни, його попросили терміново повернутись на службу в Маріуполь.

Я працювала тоді у сфері обслуговування, це 14 годин на ногах. Інколи було дуже важко. Коли він хотів поспілкуватись, то я була втомлена, а бувало, що йому ніколи було. Моментами було непросто, він намагався зайвого не говорити, щоб я не переживала, - зізнається Діана.

У бригаді мене мали назначити на посаду водія. І коли подзвонили та попросили приїхати в Маріуполь, то я навіть уявлення не мав, що чекає попереду.., - говорить Георгій.

Оборона Маріуполя і три роки полону

Через постійні обстріли у Миколаєві Діана залишилась без роботи та попри все, не виїхала з міста. Георгій разом із батьком тримав оборону у Маріуполі. Не дивлячись на постійні бої, він знаходив час та можливість подзвонити коханій або передати звістку через батька.

Батько тоді був на підвозі боєприпасів, а я працював як медик. Нам вдавалось в цілому відбивати постійний натиск російських окупантів. Спочатку чомусь ми думали, що до нас прийде підмога, але у кінці березня місто фактично було в повному оточенні. Ми опинились з батьком на “Азовмаші”. Там було якось все чітко організовано, кожен знав про свою роль, - згадує Георгій.

Група, де перебував й Георгій, намагались йти на прорив. Частково українським захисникам це вдалось зробити, прорваши одне “кільце”. Однак морпіхи потрапили у полон, боровшись до останнього.

Діана описує, що у той період постійно була у напрузі та переживала за коханого. Вона об’єднала зусилля з його родиною, аби дізнатися про долю Георгія та його батька. Георгій розповів, що його з батьком утримували у різних в’язницях, тому не знав у якому він стані.

Я майже не виїздила з Миколаєва, тільки на навчання у Київ в 2023 році. Полон мене дуже зблизив з родиною Жори. Його мама та сестра такі молодці, вони взяли всі бюрократичні моменти, ми всі тримались, бо вірили та чекали на наших хлопців. Я почала відвідувати акції-нагадування та волонтерити, паралельно розвивалась як майстер пірсінгу, - каже Діана.

Повернення додому і нові спільні мрії

Георгій пробув у полоні три роки та шість днів. Його звільнили в рамках обміну весною 2025 року.

Десь за тиждень почали зважувати й не били, тобто відношення різко прямо до нас змінилось. Також з нами записували інтерв’ю, типу що ми будемо робити, коли повернемось в Україну. Один хлопець сказав, що повернеться на фронт, а бити ж вони не можуть. Коли я опинився на нашій землі, то перше, що я почав робити шукати та питати за тата, - говорить Георгій.

Я тоді була на роботі. Перша дізналась про те, що Жору повернули, була його мама, вона розповіла сестрі, а його сестра вже подзвонила мені. Я просто почала ридати, у мене всі в студії були в курсі за Жору, всі плакали та раділи за нього та мене, - згадує той день Діана.

Діана зізнається, що спочатку було складно знайти спільну мову, а емоції її переповнювали, адже вони не бачились з Георгієм понад три роки. Вони побачились у Немирові в перший тиждень. Їх зустріч тривала всього 15 хвилин.

Під час реабілітації Діана постійно їздила до Георгія, згодом він повернувся до Миколаєва. Згодом за кілька місяців з полону додому повернувся й батько захисника.

Георгій та Діана кажуть, що їх відносини попри всі випробовування стали лише міцнішими. Ще у Києві, під час проходження реабілітації, колишній оборонець зробив пропозицію руки та серця коханій. Нині у планах пари одруження та розвиток спільної справи. Діана та Георгій планують незабаром відкрити перший у Миколаєві заклад, який спеціалізуватиметься на культурі чаювання.

Фото - архів Діани та Георгія.

історія кохання миколаїв миколаїв історіх звільнених з полону полон миколаїв історії очікування миколаїв історії волонтерів