Історія вулиці Павла Скоропадського в Миколаєві.
Прогулюючись містом, ми інколи навіть не помічаємо, якою саме вулицею йдемо, і не замислюємося, чому вона має саме таку назву. Назви вулиць у Миколаєві з’явилися не одразу. У дореволюційний час їх називали дуже просто — за напрямком, за тим, куди вони вели або повз що проходили. Згодом кожен квартал отримав свій номер, а будинки називали за прізвищем мешканців. Це створювало низку проблем, особливо під час написання адрес на конвертах.
У 1822 році поліцмейстер Микола Федоров вирішив надати вулицям назви та підготував цілий проєкт із запропонованими варіантами. Проте адмірал Грейг залишив це питання відкритим.
Саме тому перші назви з’явилися лише у 1835 році. Поліцмейстер Автономов вивчив проєкт Федорова і на його основі підготував новий документ.
Вулиця Католицька — саме таку назву передбачав проєкт Федорова — мала називатися так через католицький костел, розташований на ній. Вона простягалася «від площі при Обсерваторії повз будинок Рогулі до стіни волового двору».
Однак таку назву Грейг не затвердив одразу. Лише у 1835 році відбулася друга спроба найменування, яка виявилася вдалою. Втім, назва «Католицька» проіснувала недовго. У 1920-х роках ХХ століття вулицю перейменували на честь польського революціонера Юліана Мархлевського — вона стала вулицею Мархлевського.
У 1986 році вулиця отримала назву Адмірала Макарова, адже на її початку розташований будинок, де народився і жив російський адмірал Степан Макаров.
Упродовж 2022–2024 років в Україні триває процес деколонізації топонімічного простору, що передбачає відмову від назв, пов’язаних із російською імперською та радянською спадщиною, та повернення або надання назв на честь українських діячів, подій і символів державності.
У цьому контексті у 2024 році відповідно до чинного законодавства та рішень органів місцевого самоврядування вулицю було перейменовано. Відтепер вона носить ім’я Павла Скоропадського.
Павло Скоропадський (1873–1945) — український військовий і державний діяч, гетьман Української Держави у 1918 році. Він відіграв важливу роль у спробі розбудови українських державних інституцій, розвитку освіти, науки та культури, а також у формуванні дипломатичних відносин молодої держави. Його ім’я пов’язане з періодом становлення української державності у ХХ столітті, тому воно використовується в сучасній топоніміці як символ національної історії та державотворення.