Рус

Воював як справжній Рейнджер: історія бойового шляху бійця ССО Анатолія Стьопінова з Миколаївщини, - ФОТО

12:30, 12 грудня
Інтерв'ю
Надійне джерело

Анатолій Стьопінов народився та виріс у родині з чіткою проукраїнською позицією, де з дитинства вмів цінувати працю і відповідальність. Розпочавши свій шлях у будівельній сфері, він згодом прийняв свідоме рішення стати на захист країни.

Після підготовки Анатолій служив у підрозділах Сил спеціальних операцій і брав участь у найскладніших бойових завданнях. У травні 2025 року він загинув на Сумському напрямку, залишивши по собі приклад мужності й самопожертви. Його брат Олександр поділився спогадами з редакцією 0512.

Дитинство та юність: відповідальність, праця і спорт

Анатолій Стьопінов народився в селі під Новим Бугом, де й виріс разом з братом Олександром. Сашко розповів, що як старший брат з самого дитинства відчував відповідальність за Толю. 

Ми ніколи особливо не сварились, ну як всі діти могли побешкетувати й все. Тато працював в центрі дошкільної освіти, мама - домогосподарка. Також ми мали господарство, тому завжди допомагали батькам. Я сам по собі такий спокійний, а Толя навпаки - був енергійним. В юності він захоплювався спортом, зокрема полюбляв грати у футбол на місцевому стадіоні, - згадує Саша.

У 2010 році Анатолій закінчив школу. Згодом він здобув фах техніка-механіка в Новобузькому коледжі Миколаївського державного аграрного університету. 

Толя працював у сфері будівництва, робив сам ремонти “під ключ”. Коли почалась Велика війна, то я, тато та Толя були спочатку у складі самооборони. Тобто ми по черзі чергували, передавали інформацію про пересування ворожої техніки тощо. Коли у Баштанці відбили натиск росіян, то у нас стало якось спокійно. У травні 2022 року мені подзвонив тато і сказав, що Толя вирішив добровільно піти на фронт і потрібно придбати якісне спорядження, - каже Олександр.

Добровільний шлях на фронт і служба в ССО

За словами Олександра, їх родина завжди мала проукраїнську позицію, тому вибір брата його не здивував. Анатолій мав позивний “Саїд”. Після проходження підготовки у Великій Британії він був направлений ССО. Зокрема на початку вторгнення він воював в складі 3-го полку. 

Анатолій під час служби в ССО

Ми з братом постійно були на зв’язку. Коли він йшов на бойове завдання, то про це попереджав. Він спілкувався виключно через один із менеджерів, тому батькам новини про Толю розповідав в основному я, бо вони не мали смартфонів, - відмітив Олександр.

З осені 2022 року Анатолій виконував завдання на Донецькому напрямку, зокрема у Мар’їнці. Як пригадує Олександр, кожний вихід Толя намагався взяти якомога найбільше речей, які могли стати в пригоді.

Це при, тому що сам був кулеметником, тому характер в нього був справжнього військового. Вже з перших виїздів він самостійно наводився і точно вражав цілі. Це вражало навіть досвідчених бійців. У нас з братом була своя мова спілкування, він не розповідав зайвих подробиць. Але я завжди знав, де він приблизно є. Наприклад, він казав, що недалеко від тьоті Альони, а у нас в центральній Україні є родичі й це означало, що він десь в тиловій частині перебуває, - говорить брат захисника.

Останні бойові завдання та пам’ять про Героя

Після успішного контрнаступу на Донеччині в червні 2023 року Толя продовжив службу у резервній 18-й  роті, а згодом був направлений до новоствореного 4-го полку ССО "Рейнджер". Олександр відмітив, що командири розповідали, що його брат був один із найбільш підготовлених бійців в підрозділі. 

Спочатку він ніс службу у роті охорони, а згодом знову повернувся до міномета та був направлений на Сумський напрямок. Толя загинув в травні 2025 року від удару ворожого дрона в селі Бунякине, Конотопського району. Ми про це дізнались через два дні. До дому приїхали та привезли сповіщення, - каже Олександр.

За словами Олександра, родина досі оговтується від втрати Анатолія. Як зазначає брат захисника, він отримав за свою службу ряд відзнак. Зокрема Анатолія вже посмертно нагородили державною нагородою “За мужність” III ступеня в серпні цього року. 

Він мав такі вольові риси характеру, які допомогли стати йому дійсно Воїном. За пів року до Толі, на фронті загинув наш двоюрідний брат, який служив в лавах НГУ. Тому наша родина має подвійну втрату в цій війні.. Я досі не можу повірити, що він вже не з нами, - додав Олександр. 

Фото - архів родини героя.

історії захисників історії наших героїв захисники україни миколаїв новини