Олена Морозан - миколаївська історикиня, яка своє покликання не залишила ні на мить, навіть у найважчі часи.
Після початку повномасштабної війни вона евакуювалась на Львівщину, але не стала осторонь й взяла до рук сітку й почала плести захист для наших захисників. Її історія, якою вона поділилась з 0512, - про стійкість, силу волі та любов до рідної землі.
Від шкільної любові до історії - до життя, сповненого реальної боротьби
Олена Морозан ще зі школи захоплювалася історією. Тому вибір майбутньої професії для неї був очевидний - стати викладачем історії. Нині Олена працює регіональним куратором з роботи освітнього застосунку “Мрія” - спільного проєкту МОН та Мінцифри та за сумісництвом в Миколаївському національному університеті імені Сухомлинського, де відповідає за навчальну практику студентів.
Як і більшість миколаївців, Олена вирішила у 2022 році на певний час виїхати на західну Україну, де було більш безпечно, ніж в рідному Миколаєва. Саме на Львівщині історикиня навчилась плести сітки.
Олена прожила в евакуації 8 місяців. Додому повернутись вдалось у листопаді 2022 року, коли наші ЗСУ звільнили частину Херсонщини та Миколаївщини. Волонтерка говорить, що життя переселенки навчило її багатьом речам.
“Не можна сказати, що десь люди гірші, десь ліпші. Але там, де я жила здебільшого ставились до переселенців з розумінням, теплотою та підтримкою. Була можливість там залишитись, але мені хотілось до рідного міста, до родини, до дому. Всі, хто повернувся, мене зрозуміють, тому що о це відчуття, що ти на місці, його не описати словами”,
- відмітила Олена.
Не припиняла плести ні на мить
Олена зізнається, що ніколи в житті не захоплювалася рукоділлям, але одного разу, ще перебуваючи на Львівщині їй запропонували спробувати плести сітки. Жінка досить швидко освоїла техніку і це заняття стало для неї постійною справою.
“Я насправді так критично до себе ставлюсь, але мені сказали, що у мене виходить. Згодом мене зробили куратором групи, а це не просто плести. Бути куратором - це значить знайти матеріали, замовити їх, передати замовлення, зробити звіт й т.д. Спочатку ми плели з якихось речей та купували одяг по секонд-хендах. Не подобалось, коли хтось приходив типу плести, а сам більше фото робив й більше не з’являвся. Ми перепробували там різні техніки, зараз маємо свій стиль й так плетемо, тому що ми дослухались в першу чергу до хлопців, якщо вони казали, що їм ок, то так й лишали”,
- каже Олена.
Олена не зупинялась плести сітки. Волонтерка продовжила це робити й в рідному Миколаєві. Нині Олені допомагає у вільний від роботи час плести колега. Також до справи долучилась й родина волонтерки.
Прапор, який бійці підписали та подарували Олені в знак вдячності за підтримку. Фото 0512
Кожен донат - це крапля в океані великої справи
Олена має не багато помічників у своїй справі, однак темпи плетіння вражають. На місяць команда волонтерка може виготовити до 8 сіток. Загалом на рахунку Олени вже 300 виготовлених сіток.
Олена додала, що її гнітить, що є люди які беруть гроші за маскувальні сітки та продають їх. Також волонтерка радіє, коли бійці пишуть до неї, які робили замовлення раніше, бо це означає, що вони живі та здорові, але бувало й навпаки - коли посилку на пошті не забирали й такі моменти є вкрай болючими. Однак, попри все, Олена продовжує плести й має намір це робити стільки, допоки це буде необхідно.
Підтримати працю Олени - виготовлення маскувальних сіток, можна за цим посиланням.
Фото - 0512.
"Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів” з обов'язковим додаванням логотипу АНРВУ".