Святослав Личак, позивний "Львів", розпочав свій шлях до війська ще у 22 роки.
Свою першу "відмову" від ТЦК боєць отримав у рідному Львові — через вік та відсутність бойового досвіду його не хотіли брати до лав ЗСУ. Але він не здався і зумів потрапити до бойового підрозділу, ставши частиною 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Історію бійця розповіли у бригаді.
Пекло фронту: Марʼїнка, Красногорівка і нічні нальоти
На фронті він побачив більше, ніж деякі за все життя. Міські бої в Марʼїнці, визволення позицій біля Красногорівки, захоплених ще у 2014 році, і нічні атаки на ворога у лісосмугах Донбасу — це лише частина його бойового шляху.
Шрами замість нагород: історія, написана тілом
Три поранення, уламки в тілі, які залишилися назавжди — усе це частина досвіду, що зробив його інструктором і прикладом для побратимів. «Львів» не шкодує про вибір. Його поважають у бригаді, ним пишається родина і син.
Історія, варта фільму
Свою історію Святослав розповів у короткому інтерв’ю, яке нагадує епізод з кіно: мужність, гумор, біль і незламна віра в перемогу. Більше — у матеріалі Відділення комунікацій 79 окремої десантно-штурмової бригади.
Нагадаємо, історія масажиста-піхотинця, який став інструктором з такмеду. Він встиг побувати миротворцем у Косові, працювати на небезпечних глибинах шахти і будувати метро в Харкові. А тепер - рятує життя на фронті і вчить цьому інших.