Командир танкової роти 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Василь на псевдо «Малина» майже всю свою молодість присвятив захисту держави. Йому 24 роки і він вже сім років у війську.
Історію воїна розповіли у службі звʼязків з громадськістю бригади.
Капітан «Малина» — танкіст за покликанням. Про танки він знає усе: від ремонту до тонкощів бойового застосування. Він пройшов найважчі бої повномасштабного російського вторгнення - Сіверодонецьк, Лиман, Мар’їнка, тепер — район Новомихайлівки. На його рахунку — десятки бойових виїздів. Часто — майже впритул до ворожих позицій.
- Недавно штурмова група росіян закріпилась в одному з ангарів у Новомихайлівці і готувалась до наступної атаки. Ми відразу виїхали працювати з прямого наведення. Вже на під’їзді нас почала зустрічати ворожа артилерія. Снаряди лягали поруч, але ми таки проскочили до ангару. І з відстані менше ста метрів, майже впритул, «розібрали» будівлю під фундамент. Шість прямих танкових пострілів — і з російських штурмовиків не лишилось нічого. Завдання було виконано успішно,- розповідає офіцер про один з бойових виїздів.
За це командира й поважають підлеглі. Як справжній лідер, він завжди готовий показати на власному прикладі, що неможливих завдань для танкіста — немає.
- Танки — це завжди емоції, це адреналін. Це те, чого ворог боїться найбільше. І те, чого найбільше чекає наша піхота. Коли хлопці в окопах бачать, що ми їдемо їх прикривати, у них відкривається якесь друге дихання. Вони готові битись з новою силою, бо знають: якщо їдуть танки, то ворогу нічого не вдасться — каже «Малина».