23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Синьо-жовтий стяг сьогодні можна побачити на державних установах, у руках військових, на міжнародних змаганнях, у містах і селах по всій країні. Але сучасний прапор України має довгу історію, а його шлях до офіційного статусу був пов’язаний із боротьбою українців за власну державність.
День Державного Прапора України встановили указом Президента 23 серпня 2004 року. В указі зазначено, що це зроблено на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та для виховання поваги до державних символів.
Коли синій і жовтий стали українськими кольорами
Історія поєднання синього та жовтого кольорів сягає щонайменше середини XIX століття. Український інститут національної пам’яті зазначає, що під час європейської «Весни народів» у 1848 році синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори. У червні того року синьо-жовтий прапор уперше підняли над ратушею у Львові.
У наступні десятиліття ці кольори використовувалися українським національним рухом, а під час Української революції 1917–1921 років синьо-жовтий стяг став одним із символів відродження української державності. Його використовували Українська Народна Республіка та Українська Держава, а 13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор проголосила державним і Західноукраїнська Народна Республіка.
Водночас у той період не завжди існувала єдина практика використання кольорів. Український інститут національної пам’яті зазначає, що стихійно могли використовуватися обидва варіанти розташування смуг — синьо-жовтий та жовто-синій. Натомість в офіційних документах українських урядів 1918 року було закріплено саме синьо-жовте розташування: синя або блакитна смуга зверху, жовта — знизу.
Прапор як символ спротиву
Після встановлення радянської влади в Україні синьо-жовтий прапор опинився під забороною. За його використання людей переслідували, тому національний стяг поступово став не лише символом української державності, а й знаком спротиву радянській системі.
Попри заборони, синьо-жовті прапори продовжували з’являтися в Україні. У 1973 році у Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із товаришами вивісив чотири національні прапори. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років український стяг дедалі частіше з’являвся на мітингах та біля органів місцевого самоврядування: у 1989 році — у Львові та Києві, у березні 1990-го — над Тернопільською міськрадою, у квітні — над Львівською ратушею, а 24 липня того ж року його урочисто підняли над Київською міською радою.
Це був час, коли символ, який десятиліттями намагалися витіснити з публічного простору, знову повертався на вулиці українських міст. Синьо-жовтий прапор ставав видимим знаком змін і прагнення суспільства до незалежності.
24 серпня 1991 року: прапор у Верховній Раді
Одна з найвідоміших сторінок історії українського прапора пов’язана з проголошенням незалежності України. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України.
Того ж дня синьо-жовтий прапор внесли до сесійної зали парламенту. Як зазначає Український інститут національної пам’яті, В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до зали національний прапор, з яким українці стояли біля російського Білого дому під час серпневих подій 1991 року. Прапор з’явився в залі, але над будівлею Верховної Ради його підняли пізніше.
4 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. На той момент він ще не мав статусу державного символу, однак його поява над парламентом стала важливою подією на шляху до юридичного оформлення нової держави.
Коли прапор став Державним
28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про Державний прапор України». Нею національний прапор затвердили як Державний Прапор України.
Офіційний опис визначив його як прямокутне полотнище з двох рівних за шириною горизонтальних смуг: верхньої синього кольору та нижньої жовтого. Співвідношення ширини прапора до його довжини становить 2:3.
Таким чином, шлях від національного символу українського руху до офіційного Державного Прапора зайняв не один рік. У 1992 році синьо-жовтий стяг отримав юридично закріплений статус одного з головних державних символів незалежної України.
Чому День Прапора відзначають 23 серпня
Дата 23 серпня з’явилася не випадково в сучасному календарі державних свят. Саме цього дня у 2004 році Президент України видав указ №987/2004, яким встановив День Державного Прапора України. Документ передбачив щорічне відзначення цього дня 23 серпня.
У 2009 році до указу внесли зміни, якими передбачили проведення щорічної церемонії підняття Державного Прапора України 23 серпня. Відтоді День Прапора став не просто датою в календарі, а окремим державним днем, присвяченим одному з головних символів України.
За роки незалежності синьо-жовтий стяг побував далеко за межами України. Його піднімали на Евересті, він майорів на українській антарктичній станції «Академік Вернадський», побував у космосі разом із Леонідом Каденюком, був присутній на міжнародних спортивних змаганнях і став одним із впізнаваних символів України у світі.
Особливого значення прапор набув під час Революції гідності та після початку російської агресії проти України. Його вивішували на звільнених територіях, підіймали військові, передавали одне одному цивільні, які опинялися в окупації.
Сьогодні синьо-жовтий прапор для українців — це не лише офіційний державний символ, визначений законом. За ним стоїть історія українського державотворення, боротьби за незалежність, спротиву та відновлення держави у 1991 році.