Поки на передовій українські воїни тримають оборону, за кілька кілометрів від лінії зіткнення триває інша, не менш запекла битва — за життя кожного пораненого захисника.
Її в режимі 24/7 ведуть лікарі та медсестри у стабілізаційних пунктах. Про роботу цієї надважливої ланки військової медицини та щоденний подвиг людей у білих халатах розповідає Миколаївський обласний ТЦК та СП.
Ключова ланка порятунку: що таке стабпункт
Стабілізаційний пункт — це проміжний, але найкритичніший етап медичної евакуації Сил оборони. Сюди поранених бійців привозять безпосередньо з поля бою після надання першої домедичної допомоги.
Головне завдання тутешньої команди — не капітальне лікування, а збереження життя:
- екстрена зупинка критичних кровотеч;
- відновлення та підтримання життєвих показників;
- проведення невідкладних, часто рятівних операцій;
- підготовка важкого пацієнта до подальшого безпечного транспортування у тилові шпиталі.
У складі стандартної операційної бригади стабпункту працюють: хірург, анестезіолог, операційна медсестра, медсестра-анестезист та санітари. Вони живуть і працюють в умовах постійного очікування — короткий перепочинок чи обід можуть перерватися у будь-яку секунду криком «Поранений!».
Коли евакуаційне авто привозить бійця, команда діє як єдиний механізм. Оцінка стану, знеболення, експрес-аналізи та хірургічні маніпуляції займають лічені хвилини, адже саме вони вирішують подальшу долю людини. Інколи боротьба за одного воїна триває годинами, де кожне рішення лікарі ухвалюють за секунди в умовах колосального стресу.
Завдяки професіоналізму, холоднокровності та самовідданості військових медиків тисячі українських захисників отримують свій другий шанс на життя, успішну реабілітацію та повернення додому до рідних.