Історія бойового медика з 41-ї бригади.
Бойовий медик медичної роти 41 окремої механізованої бригади, старший сержант Олександр Пісчанський, попри право на звільнення зі служби через багатодітність, продовжує виконувати бойові завдання поруч із побратимами. Він розповів про порятунок поранених на найгарячіших напрямках фронту та про випадок, коли необхідні медикаменти доставили за допомогою FPV-дрона.
Як рятували пораненого під Куп'янськом
Нещодавно під час виконання бойового завдання у Куп'янську один із українських військових підірвався на вибуховому пристрої. Одразу після цього групу атакували російські дрони, а боєць отримав тяжкі поранення ніг і втрачав багато крові.
За словами старшого сержанта Олександра Пісчанського, побратими оперативно надали пораненому першу допомогу та евакуювали його із небезпечної ділянки. Медик зв'язався з операторами FPV-дронів, які доставили бійцям медикаменти, а подальші дії з порятунку він координував дистанційно за допомогою відеозв'язку.
Понад сто поранених за добу
Олександр Пісчанський згадує, що подібних ситуацій за час служби було чимало. Під час боїв поблизу Синьківки на Куп'янщині за одну добу медики надали допомогу більш ніж сотні військових у тісному бліндажі.
Не менш складною була робота у Торецьку на Донеччині, де медичний пункт знаходився неподалік шахти, яку російські війська постійно обстрілювали та бомбили. За словами медика, тоді вдалося врятувати кілька десятків важкопоранених військових.
Ще один небезпечний епізод стався під час евакуації поранених із Суджі на Курщині. Автомобіль медиків атакували ворожі дрони: один вибухнув перед машиною, інший — позаду неї, однак евакуацію вдалося завершити.
Від швидкої допомоги до фронту
До повномасштабного вторгнення Олександр працював на екстреній медичній допомозі в Одеській області. За роки роботи він неодноразово рятував постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, пожежах та інших надзвичайних ситуаціях.
Після початку великої війни чоловік добровільно вирішив вступити до лав Збройних сил України. Хоча військового досвіду він не мав, до 41 окремої механізованої бригади потрапив із перших днів її формування після понад року очікування.
Попри те, що вдома на нього чекають дружина та троє неповнолітніх дітей і закон дозволяє йому звільнитися зі служби, Олександр вирішив залишитися поруч із бойовими побратимами. Каже, що найбільшою нагородою для нього є моменти, коли врятовані військові впізнають його, тиснуть руку та дякують за врятоване життя.