15 лютого у світі відзначають Всесвітній день бегемота (World Hippo Day). Хоча це свято не має офіційного статусу, з початку 2000-х років його активно підтримують зоозахисники та ентузіасти, привертаючи увагу до проблем збереження цих великих тварин.
Саме до цієї дати рубрика «Школа юного зоокореспондента» підготувала спеціальний матеріал про бегемотів — третіх за розміром наземних ссавців після слонів і носорогів. Попри свою силу та масивність, бегемоти залишаються вразливими через втрату природних місць існування та браконьєрство. Про це повідомляє зоопарк.
Історія бегемотів у Миколаєві: перший мешканець — Казимир
Історія утримання бегемотів у зоопарку почалася наприкінці 1970-х років. Саме тоді до Миколаєва прибув Казимир — бегемот, народжений у Харкові 19 січня 1977 року.
У 1978 році зоопарк переїхав на нову територію, де було збудовано спеціальну споруду для утримання великих тварин. Уже 28 листопада того ж року Казимир оселився у новому вольєрі. Працівники згадують, що спочатку він був зовсім маленьким і полюбляв манну кашу, яку їв просто з тазика.
Сьогодні Казимир є найстарішим бегемотом України та одним із найстарших мешканців зоопарку.
Яна: коротка, але важлива сторінка історії
У 1980 році до Казимира привезли бегемотиху Яну. Вона була його рідною сестрою, а також мала слабке здоров’я. На жаль, тварина прожила недовго — у 1984 році вона померла.
Хоча Яну згадують нечасто, її історія залишається частиною розвитку колекції зоопарку.
Стелла та народження нового покоління
Новий етап почався 28 вересня 1986 року, коли до Миколаєва прибула бегемотиха Стелла, народжена у Ризькому зоосаді. Пара швидко адаптувалася одне до одного, і вже 22 травня 1987 року у них народився первісток — Інгул, названий на честь річки, що протікає через місто.
Разом Казимир і Стелла прожили понад два десятиліття. За цей час у пари з’явилося шість дитинчат, частину з яких передали до інших зоопарків світу.
Дитинчата Казимира та Стелли: географія історій
Серед нащадків були Інгул, Курган, Ламбада, Аврал та Джунга. Їх відправляли до різних міст і країн — від Єревана та Москви до Шимкента й Ташкента.
Такі обміни є звичною практикою серед зоопарків, адже допомагають підтримувати популяції тварин і генетичне різноманіття.
Ріккі та нова глава життя бегемотів
Після втрати Стелли для Казимира почали шукати нову пару. Так у Миколаїв приїхала бегемотиха Ріккі із сафарі-парку Рамат-Ган. Разом із нею подорожувала й Люсі, яку згодом передали до Харкова.
Ріккі швидко стала улюбленицею відвідувачів. Вона мала незвичну звичку — спати на спині у басейні, через що гості іноді хвилювалися за її стан. Саме тому біля вольєра з’явилася табличка з написом: «Я так сплю!».
Сьогодні Казимир і Ріккі живуть разом і залишаються однією з найвідоміших пар мешканців зоопарку.
Всесвітній день бегемота — це не лише привід помилуватися цими велетнями, а й нагадування про відповідальність людей за збереження тварин. Історія бегемотів у Миколаєві показує десятиліття турботи, роботи фахівців і любові відвідувачів, завдяки яким такі тварини можуть жити довго та безпечно.