Історія миколаївського подружжя водіїв трамвая, яке разом виходить у зміну, разом повертаються додому та вже понад десятиліття “їдуть одним маршрутом”.
Історія кохання водіїв трамвая Світлани та Юрія про підтримку, романтику без попереджень і роботу, яка стала частиною їхнього життя. Напередодні Дня закоханих редакція 0512 поспілкувалася з подружжям, щоб дізнатися, як народжуються почуття між рейками та графіками й що допомагає зберігати тепло у стосунках навіть після важких змін.
Десятки років у професії
Світлана працює на підприємстві “Миколаївелектротранс” вже понад два десятиліття. До цього мала досвід роботи на залізниці та навчалася у профільному технікумі.
Прийшла сюди у 1999 році кондуктором, а вже з 2001 року працюю водійкою. І до сьогодні за кермом трамвая, - розповідає жінка.
Юрій у професії ще довше - майже 40 років. І жодного разу не змінював ні місце роботи, ні професію.
Я прийшов сюди зовсім молодим, у 17 років, ще до армії. Після служби були різні пропозиції, але я повернувся у трамвайне депо, - згадує чоловік.
Каже, за ці роки електротранспорт став для нього більше, ніж роботою.
Знайомі по роботі, закохані у житті
Майбутнє подружжя довгий час спілкувалися як колеги. У кожного тоді було своє життя. Проте все почалося з простого жесту - букета квітів.
Коли я вийшла на прохідну і побачила його з букетом, це було дуже несподівано і приємно. Ми тоді більше спілкувалися телефоном, рідко бачилися, тому цей момент добре пам’ятаю, - усміхається Світлана.
Так розпочався, підкреслює Юрій, їхній “цукерково-букетний” період, який згодом переріс у спільне життя. Сьогодні пара разом уже 13 років.
Разом не лише вдома, а й у зміні
Подружжя намагається працювати в одній бригаді, навіть графіки підлаштовують так, щоб починати й завершувати день разом.
Нарядник старається ставити нас в одну зміну. Ми разом на роботу, разом і з роботи, - каже Юрій.
Коли подружжя повертається додому, намагаються залишити роботу за дверима будинку. Проте зізнаються, повністю “вимкнути” роботу не завжди вдається.
Може зателефонувати диспетчер, у робочих чатах щось пишуть. Тому робота все одно трохи заходить у дім, - пояснює Юрій.
І додає: попри втому та стрес, вони завжди підтримують одне одного.
Кохання з адреналіном і без
Один із найяскравіших спогадів пари - відпустка у Чорногорії.
Там був парашут на висоті близько 50 метрів. Я весь відпочинок вмовляв Світлану спробувати. Вона все ж таки погодилася. Стільки адреналіну й щастя було, що ми зробили це разом, - згадує Юрій.
Для Світлани це був справжній виклик.
Я дуже боюся висоти. Тому для мене це був подвиг, - зізнається вона.
У характері вони різні: Юрій любить ризик, а Світлана більше тяжіє до спокою та домашнього затишку. Та саме це, кажуть, і допомагає знаходити баланс.
Романтика без попереджень
Навіть після років разом у їхніх стосунках залишилося місце для несподіваних приємностей.
Буває, чоловік закінчує зміну раніше й без попередження зустрічає мене з квітами. Або просто йде назустріч. Це дуже зворушливо, - ділиться Світлана.
День закоханих подружжя часто проводить на роботі - така вже специфіка професії.
Водії трамвая працюють у свята й вихідні. Але після зміни можемо провести час разом. Іноді достатньо просто побути удвох, - кажуть вони.
Трамваї як частина життя
До повномасштабної війни пара любила подорожувати, а зараз більше часу проводить удома - готують разом, вигадують нові рецепти, підтримують сімейний затишок. Та навіть у вихідні думки часто повертаються до роботи.
Наші трамваї, ніби наші діти. Переживаємо за закріплений вагон, піклуємося про нього, - зізнається Юрій.
Світлана ж іще й навчає новачків - працює водійкою-інструкторкою.
Цікаво передавати знання тим, хто справді хоче працювати. Спілкуватися з людьми, бачити їхній розвиток - це надихає, - підкреслює жінка.
“Головне - їхати разом”
На запитання про секрет міцних стосунків пара відповідає просто:
Найважливіше - розуміти й підтримувати одне одного, підлаштовуватися і чути.
І додають фразу, яка найкраще описує їхню історію:
Треба завжди їхати разом, як на одному трамваї. Одним маршрутом.
Історія Світлани та Юрія - це нагадування про те, що справжнє кохання не залежить від графіків чи маршрутів, а лише міцнішає з роками. І поки трамваї курсують вулицями Миколаєва, вони впевнено рухаються поруч одним життєвим напрямком.