Невідома історія: як ОУН діяла на Миколаївщині в роки війни, - ФОТО

Історія Організації українських націоналістів тривалий час залишалася однією з найбільш суперечливих і замовчуваних тем в українській історії.

Особливо малодослідженою є діяльність ОУН у південних регіонах, зокрема на Миколаївщині. Події 1940–1950-х років свідчать, що націоналістичне підпілля активно діяло не лише на заході України, а й на півдні, залучаючи сотні людей до боротьби за незалежність. Редакція 0512 розповість за це детальніше. 

ОУН на Миколаївщині в роки німецької окупації

Після початку німецько-радянської війни ОУН розгорнула діяльність на території південних і східних областей України. У 1941 році на Миколаївщину прибули похідні групи ОУН обох напрямів — бандерівського та мельниківського. Їхнім офіційним прикриттям стала робота в органах окупаційної адміністрації, поліції, редакціях газет і допомогових комітетах. Насправді ж основним завданням було створення розгалуженої мережі підпілля та поширення ідеї незалежної української держави.

Осередки ОУН виникли в Миколаєві та багатьох районах області - Новоодеському, Вознесенському, Баштанському, Березнегуватському. Підпільники діяли конспіративно, проводили ідеологічні заняття, розповсюджували літературу, залучали молодь і представників інтелігенції.

Значну роль відігравали "симпатики" — прихильники організації, об’єднані у малі групи. Південна група, на чолі з Богданом Сірецьким, що складалася, в основному, з буковинців, рухалась у напрямку Вінниця – Балта – Одеса – Миколаїв. Вона об’єдналась з чисельно меншою групою "ПУМА" під керівництвом Ореста Масікевича, що мала просуватись далі узбережжям Чорного моря. Ці групи належали до крила ОУН (М). Невідомо яким чином вони здобули довіру німецької адміністрації, але, діставшись Миколаєва, вже на другий день перебування Орест Масюкевич був призначений головою міської управи, Богдан Сірецький – начальником поліції. 

1 вересня 1941 р. у місто прибула також похідна група ОУН (Б). Це була третя південна похідна група в складі 200 людей, із західної України на чолі з Тимофієм Семчишиним. Миколаївську підгрупу очолював Дем’ян Мацілінський. Учасники походу вели по містах і селах пропаганду щодо створення незалежної української держави з метою підібрати відповідні кадри. 

Репресії, втрати та післявоєнне підпілля

Миколаївщину було влючено до мережі підпільних організацій ОУН, що створювалась на Східних та Південних землях України для проведення агітаційної та пропагандистської роботи серед населення. Офіційним прикриттям для організації стали цивільні адміністративні установи.

Зазвичай, одиничні зустрічі проходили на вулиці, а групові – на заздалегідь обумовлених адресах. В місті була створена мережа з кількох десятків конспіративних квартир. На них проводились зустрічі, переховувалися нелегали. Зустрічі, як правило, тривали 20 хвилин, але керівники підпілля вели бесіди з кожною новою людиною, давали читати журнали, брошури, листівки, книжки.

Головним гаслом пропагандиської ідеї на півдні була ідея незалежності України, але окремі учасники організації вдавалася і до більш рішучих антинімецьких дій: ліквідовували агентів, крали зброю, провізію, псували робоче обладнання, що використовувалось німцями. Основним центром діяльності був Миколаїв. Саме тут знаходився обласний провід, головна продовольча база, тут виготовлялися фальшиві документи, сюди надходила агітаційна література. В місті було багато діючих конспіративних квартир – так званих "мертвих точок" (місця домовлених зустрічей і друкування листівок). Особливо активною була молодь з робітничого району Слобідки Миколаєва. 

Уже з кінця 1941 року німецька влада розпочала масові репресії проти членів ОУН. Арешти, катування та розстріли знищили значну частину підпілля. Проте боротьба не припинилася. Восени 1943 р. у Миколаїв прибули учасники національного підпілля з Донбасу, де підпілля вже почало евакуацію. Навіть після відступу німців і встановлення радянської влади у 1944 році ОУНівські осередки продовжували діяти підпільно.

Пам’ять про невідому боротьбу

У лютому 1944 р. стан організації став критичним. Провідники мали команду з Дніпропетровського осередку ОУН залишатися на місцях, але тих місць вже не було. Не було і зв’язку з крайовим проводом. Остання нарада пройшла коло парку ім. Петровського (нині Народний Сад - ред.) 9 березня 1944 р. В той же день після полудня підпільники були викриті гестапо. 

Діяльність ОУН на Миколаївщині була досить активною, переважну підтримку мала у сільського населення та інтелігенції. Це пов’язано з репресивними діями проти даних верств населення в довоєнні часи. Діяльність підпілля ОУН на Миколаївщині носила невійськовий характер, значною мірою це пояснюється неможливістю вести в цій місцевості партизанську боротьбу, але це не применшує її значення в боротьбі проти німецьких та румунських загарбників. 

Матеріал створено на основі статті Аліни Коваль "Організація українських націоналістів на Миколаївщині в 1940-1950-ті роки".

Фото - Вікіпедія та Миколаївський обласний архів.