П’ять років відбудови на Миколаївщині після Другої світової війни.
Зруйновані міста, спалені заводи, тисячі загиблих і життя в землянках. Саме такою Миколаївщина вийшла з Другої світової війни. За п’ять повоєнних років регіон не лише оговтався від катастрофи, а й перевищив довоєнні показники виробництва, ставши одним із промислових центрів півдня України. Редакція 0512 вирішила розповісти як Миколаївщина відроджувалася протягом перших 5 років після Другої світової війни.
Ціна окупації
Період німецько-румунської окупації став для Миколаївщини катастрофічним. За роки війни загарбники знищили 105 тисяч мирних жителів області. Економіка регіону була практично стерта з мапи: зруйновано понад 100 підприємств, втрачено 70% тракторного парку та 80% комбайнів.
Загальна сума збитків сягнула 17 млрд 519 млн карбованців. У самому Миколаєві нараховувалося 317 напівзруйнованих будинків, а тисячі людей змушені були жити у підвалах та землянках.
Перші кроки відбудови
Вже 21 квітня 1944 року, ще до завершення бойових дій, Державний комітет оборони СРСР ухвалив рішення про першочергове відновлення миколаївських суднобудівних заводів. На відродження промисловості регіону спрямували 543 млн карбованців, з них 25 млн - безпосередньо на суднобудівні підприємства. Саме вони стали локомотивом економічного відновлення області.
- відновили роботу понад 300 промислових підприємств;
- відремонтували 263 тис. кв. м житла;
- збудували 6 тисяч будинків для колгоспників;
- запустили 14 районних електростанцій.
П’ятирічка, яка змінила регіон
План відбудови на 1946 - 1950 роки передбачав не просто повернення до довоєнного рівня, а масштабний стрибок уперед. У регіоні відновлювали суднобудівні заводи, енергокомбінат, «Дормашину», чавуноливарний завод, морський порт, запускали нові фабрики та комбінати. Вже у 1946 році в області працювали:
- 40 підприємств союзного та республіканського значення;
- 97 підприємств місцевої промисловості;
- 89 кустарно-промислових артілей;
- 23 будівельні організації.
У 1947 році розпочалося будівництво суднобудівного заводу «Океан», а до кінця п’ятирічки обсяг промислового виробництва мав скласти 148,3% від рівня 1940 року.
Освіта і кадри
Паралельно з відбудовою заводів відновлювалася й освіта. У 1944 - 1947 роках на Миколаївщині запрацювали:
- 735 початкових і семирічних шкіл;
- 35 середніх шкіл, де навчалося понад 110 тисяч учнів;
- 2 інститути, 9 технікумів та 3 педучилища.
Освіта стала ключем до формування нових кадрів для промисловості, яка стрімко відроджувалася.
Заводи й транспортний прорив
У 1947 році в області налічувалося понад 4 тисячі стаханівців, які виконували від півтори до п’яти річних норм. В авангарді руху були корабели.
У 1948 році Чорноморський суднобудівний завод досяг довоєнних обсягів виробництва. Паралельно розвивалася легка промисловість, виробництво будматеріалів, транспорт.
Вантажообіг усіх видів транспорту за п’ятирічку зріс утричі, а Миколаївське вагонне депо 46 місяців поспіль утримувало перше місце на Одеській залізниці.
Село після війни
Найскладнішою залишалася ситуація в сільському господарстві. Брак техніки, кадрів і коштів змушував селян запрягати у плуги корів, а іноді - і самих жінок. Значну частину працездатних чоловіків залучили до промислової відбудови.
Лише у 1949 році області вдалося повернути довоєнні посівні площі. Попри труднощі, поступово зростали неподільні фонди колгоспів та поголів’я худоби.
Відновлення життя
У перше повоєнне десятиліття на Миколаївщині відбудували водопровід, реконструювали трамвайні колії, почали будівництво нового трамвайного парку, вокзалу та автоматичної телефонної станції. Працювали театри, філармонія, клуби й бібліотеки - культура повертала людям відчуття нормального життя після років жаху.
Історія знову робить болісне коло. У 21 столітті Миколаївщина вкотре змушена проходити шлях від руйнувань до відновлення. Знищена інфраструктура, пошкоджені підприємства й тисячі зламаних людських доль російськими окупантами знову ставлять перед регіоном виклик: не просто відбудувати зруйноване, а створити сучасну, безпечну та сильну Миколаївщину, яка вистоїть й відродиться і цього разу.
Матеріал створена на основі книги "Миколаївщина в новітній історії".