Історія Мастера: миколаївець, який тримає стрій від перших днів вторгнення, - ФОТО

Ігор, якого побратими давно називають позивним Master, прийшов до війська у перші дні повномасштабного вторгнення. У мирному житті він був автоелектриком, мав власну невелику справу, виховував двох синів.

Досвід слюсаря-складальника радіоапаратури та електрики став неоціненним, коли на Миколаївщині розгорталася 123 бригада

Від цивільного фахівця — до одного з ключових техніків підрозділу

Щойно в бригаді сформували автороту, Ігор одним із перших взяв на себе найскладніше: ремонт техніки, пошук деталей, виїзди під обстрілами, відновлення машин після ударів. Він працював без вихідних і без страху, бо головна мотивація була проста й тверда:

«Я не хочу передати цю війну своїм синам. Хочу зробити максимум для країни»

У 2022 році Миколаїв щодня здригався від вибухів, а поїздки за провізією, амуніцією чи навіть зброєю стали для Ігоря звичними. Більшість хлопців прийшли з цивільного життя і вчилися всьому з нуля, а Master пояснював, підтримував і тримав роту згуртованою.

Новий етап — рота РЕБ

У 2024 році автороту розформували, і Ігор разом із побратимами перейшли до роти радіоелектронної боротьби. Це вимагало нових знань, технологій та іншого мислення.

Тепер Ігор — старший технік роти РЕБ. До нього звертається весь підрозділ: за порадою, за допомогою, за наукою. Він не тільки ремонтує техніку, а й щодня тримає турботу про особовий склад, навчає новачків та слідкує, щоб рота працювала злагоджено й упевнено.

Мрії, які тримають сержанта на бойовому курсі

Ігор мріє про дві речі: Перемогу та повернення до родини — до дружини, молодшого сина, з яким хоче проводити більше часу, та до батька, який живе за кордоном і давно чекає зустрічі.

Попри втому й небезпеку, він продовжує служити — спокійно, впевнено й без жалю про свій вибір. Master тримає стрій так, як уміють лише справжні сержанти. Ті, кого поважають. Ті, на кого рівняються. Ті, хто наближає нашу Перемогу щоденною працею.