У Миколаєві відключення електроенергії стали частиною повсякденності. Вже третій тиждень в обласному центрі, як і по всій Україні, діють погодинні відключення електроенергії.
Редакція 0512 поговорила з Вікторією, мешканкою Миколаєва, яка розповіла, як її сім’я навчилася жити у режимі постійних відключеннях світла.
Як ви згадуєте перший період масових відключень?
Початок був дуже нервовим. Здавалося, що кожне вимкнення застоює мене зненацька: готую сніданок і вимикається духовка; допомагаю дітям з уроками і екран згасає. Ми жили в режимі постійного «імпровізованого виживання». Хоч графіки і були, проте пристосуватись було спочатку важко. Чесно, відвикли.
Коли ви зрозуміли, що необхідно системно адаптуватися?
Після першого тижня, коли кілька разів довелося готувати їжу на пальнику при світлі телефону. Тоді я сказала собі: або ми організовуємося, або це буде нескінченний стрес. Почала робити список мінімальних речей, які нам потрібні для автономного життя.
Які ресурси ви підготували першими?
Найперше, ми почали знову заряджати павербанки. Придбали USB-лампи, портативні ліхтарики та термоси для гарячої води. Згодом докупили малу зарядну станцію, яка почала реально рятувати: вона тягне інтернет, ноутбук і освітлення. Так, це треба було зробити раніше, але кожного разу думаєш, що відключень більше не буде.
Як ваш дім змінився з появою регулярних відключень?
Ми наче створили «двошаровий побут»: один, коли є світло, інший, коли його немає. На стінах з’явилися гачки для ліхтариків, у кухні — коробка з «темним набором»: газовий пальник, сухі продукти, свічки, батарейки. Діти жартують, що ми перетворили квартиру на маленький кемпінг.
Ви згадували про календар вимкнень. Як він вам допоміг?
Я роблю щотижневий план з приблизними годинами. Навіть якщо графік плаває, це дає відчуття контролю. Ми плануємо прання, приготування, роботу. Все так, щоб хоча б мінімізувати сюрпризи. Це сильний психологічний фактор: коли ти бачиш план, страх зменшується.
Які страви стали вашими «енергонезалежними фаворитами»?
Страви, які витримують добу в холодильнику або термосі: гречка, перловка, тушковані овочі, запечена курка. Часто готую велику каструлю супу заздалегідь. Усі страви, які можна розігріти на пальнику, — ідеальні. Також виручають бутерброди з намазками, які добре зберігаються.
Як змінився ваш робочий ритм?
Я навчаюся працювати «вікнами». Коли світло є роблю максимум: дзвінки, завдання, що потребують інтернету, підготовка документів. Коли світла немає — пишу чернетки, планую, читаю матеріали. Це дисциплінує, хоча спершу було складно.
А що з навчанням дітей?
Ми встановили чітке правило: домашні завдання — одразу після школи, поки електрика стабільна. Коли відключення були ввечері, діти звикли робити уроки при лампах на павербанках. Кажуть, що так навіть затишніше, ніж при яскравому світлі.
Що виявилося найбільш неочікувано складним?
Побутові дрібниці: неможливість швидко розморозити їжу, прасувати форму до школи, звично сушити одяг. І, чесно кажучи, шум генераторів на вулиці. Коли вони гудуть годинами, це виснажує психологічно. Але я завжди думаю про те, що для нас це не найгірші часи. Ми живі. Зараз війна, йдуть бої, наші воїни ризикую життям. Тому не час жалітись. Винна у відключеннях росія.
Який момент став переломним у плані вашої внутрішньої адаптації?
Графіки дійсно стали жорсткішими. Подекуди електроенергії не було 8 годин поспіль. Важко? Так. Але ми вже звикли. Живемо. Діти грають настільні ігри, я працюю з ноутбука на станції, у термосі є чай. Тоді я відчула, що ми вже не підлаштовуємося — ми навчилися жити паралельно з цими умовами.
Як ви дбаєте про емоційний комфорт?
Створюємо маленькі ритуали: гарячий чай при свічках, спільне читання, короткі домашні медитації. У темні години ми не говоримо про тривожні новини. Це наша внутрішня «тиха година».
Які поради ви дали б тим, хто іще тільки звикає до графіків?
Створити «мінімальний набір автономності» і не намагатися все контролювати. Треба прийняти нову реальність як тимчасову, але реальну. І будувати побут так, щоб він не ламався через одну вимкнену лампочку.