У ніч із 31 жовтня на 1 листопада в Україні все частіше говорять про свято, яке називають Велесовою ніччю — символічно-містичний перехідний момент між осінню та зимою, коли, за народними уявленнями, межа між світом живих і світом померлих стає тоншою.
Походження та назва
Назва «Велесова ніч» походить від імені бога Велес — у слов’янській міфології він був покровителем худоби, ремесел, торгівлі, музики та мудрості.
Святкування має дату, яка перегукується з західним святом Геловін — ніч з 31 жовтня на 1 листопада.
Однак слід зазначити: багато дослідників зауважують, що конкретно свята під назвою «Велесова ніч» в давніх джерелах прямо не зафіксовано — тобто це, швидше за все, сучасна концепція, яка трансформує чи інтерпретує стародавні обряди.
Сенс і символіка
У цей час вважалося, що духи предків можуть «відвідати» живих — тому важливо вшанувати пам’ять, пригадати рідних, залишити символічні частування та запалити свічку на підвіконні.
Вогонь, очищення (наприклад, стрибки через багаття, ходіння по вугіллю) використовувалися як символ відганяння злих сил і підготовки до темнішої половини року.
Один із ключових мотивів: достаток, благополуччя, гармонія з природою — адже Велес як бог був також покровителем врожаю, худоби, ремесел.
Традиції та обряди
Ось кілька найбільш поширених звичаїв, які пов’язують із Велесовою ніччю:
- Прибирання в домі, приймання лазні, залишання нового віника чи відра чистої води для душ померлих предків.
- Прикрашання оселі: гілки горобини, гарбузи, яблука, осінні квіти — це мало відлякувати злих духів і символізувати завершення врожайного сезону.
- Вечеря, на якій горить свічка, ставиться порожнє місце або тарілка для предка, згадується сім’єю: «Прощайте, Діді…» — символічний час спілкування з рідними, які вже відійшли.
- Ворожіння: записи бажань на папірцях, кладення під подушку, спостереження сну про померлих як позитивної прикмети, кидання каштанів у вогонь тощо.
Сучасне святкування і виклики
Попри те, що популярність Велесової ночі зростає як «української альтернативи Геловіну», існують зауваження:
За словами історика Юрій Котляр, свято є доволі новим явищем, і конкретної літературної чи етнографічної традиції його не підтверджує.
Культурологиня Наталія Лисовець підкреслює, що таке свято реально почало фіксуватися в інформаційному просторі лише з ~2015–2016 рр. і що його популяризація може бути частиною ідеологічного проєкту.
Тобто — свято має як автентичні обрядові корені, так і сучасну інтерпретацію/відродження.
Як відзначити у вашій родині
Ось кілька порад, як можна адаптувати звичаї Велесової ночі до сучасного формату:
- Проведіть спокійну родинну вечерю з вшануванням предків: коротко згадайте тих, кого немає серед нас, подумайте про їхній внесок і залиште символічну ложку чи тарілку.
- Прикрасьте оселю осінніми дарами: гарбузами, яблуками, гілками горобини — створіть атмосферу переходу сезону.
- Залиште на підвіконні свічку — символ того, що пам’ять не гасне, зв’язок живих із предками живий.
- Якщо хочете — проведіть міні-ворожіння чи записуйте побажання на папірцях, які потім можна спалити чи сховати як символ — «що ти бажаєш родові».
- Подумайте про добру справу: наприклад, дайте дріб’язок незнайомцю, або допоможіть тим, хто потребує — адже традиційно в цей день вважалось, що щедрість повертається.
Нагадаємо, у краєзнавчому музеї відбудеться «Велесова ніч»: гра за мотивами слов’янської міфології та показ фільму «Вій»