Марина Дубова - жителька Миколаєва, яка не покинула рідне місто навіть під обстрілами. У 2023 році вона втратила коханого на фронті, проте знайшла в собі сили, щоб почати волонтерити.
Плетіння сіток, стендап, збори та “пакунки турботи” - так вона допомагає військовим, пам’ятаючи кожен день ціну свободи. Волонтерка розповіла власну історію редакції 0512.
Від стендапу до зборів на авто: волонтерство як спосіб жити й пам’ятати
Марина народилась та виросла у Миколаєві. Дівчина мала хист до математики, тому вивчилась на інженера. До 2022 року, як розповідає Марина, вона не вдавалась в особливості політичного життя країни, проте повномасштабне вторгнення рф все змінило.
Марина - фото власний архів героїні матеріалу.
Як особиста трагедія стала поштовхом до великої справи
У 2022 році через соцмережі Марина познайомилась із Михайлом. Пара тримала зв’язок на відстані та періодичними зустрічами. Марина та Михайло були разом близько пів року та за цей час встигли добре пізнати одне одного.
Марина з квітами від Михайла - фото власний архів героїні матеріалу.
Марина каже, що офіційно Михайло досі вважається як безвісти зниклим, проте, як стверджують побратими, вони через дрон бачили його тіло. Дівчина згадує, що хлопець був спокійним, добрим та надзвичайно чуттєвим і саме його втрата стала поштовхом для початку волонтерської діяльності.
“МикоПавучихи”: жіноча сила, що захищає воїнів на фронті
В кінці 2023 року Марина приєдналась до волонтерського руху “МикоПавучихи” - команди, яка створює маскувальні сітки. Той період свого життя, волонтерка вважає особливим, адже познайомилась з однодумцями, які стали її друзями.
Марина разом з іншими волонтерами під час одного із візитів до військових
Весною цього року Марина стала лідеркою команди “МикоПавучихи”. Дівчина говорить, що запити на маскувальні сітки не зменшились, навпаки - замовлень стає все більше, а додаткових рук не вистачає.
Марина відмітила, що група вже існує майже два роки. За цей час її склад змінювався кілька разів. Загальна кількість сіток вже перевищила за сотню. Як кураторка групи, Марина відповідає за організаційні моменти: формування списку замовлень, закупка матеріалів, їх доставка, а також звітування та витрати. Як каже Марина, маскувальні сітки робляться тільки для військових й безкоштовно.
Марина також відвідує регулярно акції в підтримку військовополонених у Миколаєві. Волонтерка додала, що, на її думку, сьогодні кожний громадянин чи громадянка України мають робити все, щоб допомагати фронту. Тригерні речі для Марини є просування російських наративів та споживання ворожого контенту.
Марина з відзнакою від 46 бригади
“Мене дратує, коли я чую, що люди виступають проти декомунізації чи деколонізації. У мене лише одне питання: навіщо нам тут слід росії - країни, яка сьогодні знищує наш народ та руйнує наші життя та будинки? Я захоплююсь нашими військовими, те, як вони тримаються та ведуть боротьбу. Ніхто не каже, що життя має зупинятись, ні. Люди мають право на відпочинок тощо. Ми маємо ж дбати якось про ментальне здоров’я, тут варто додати, що не варто соромитись звертатись й до психологів, це нормально. Просто хочеться, щоб кожний сьогодні робив, що в його чи її силах для підтримки захисників, тому що війна - це боротьба й тилу, й фронту. Ми пов’язані”,
- резюмувала Марина.
Фото - архів Марини.
Якщо ви бажаєте підтримати дільність Марини, то нижче залишаємо реквізити:
- на матеріали для маскувальних сіток "МикоПавучихи".
- допоміжний збір на Старлінкдля воїнів 38 зенітного ракетного полку.
“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів” з обов'язковим додаванням логотипу АНРВУ”.