Дарія Бондар - переселенка з Очакова, яка після початку повномасштабної війни переїхала до Первомайська і сьогодні стала однією з ключових фігур у культурному та молодіжному житті громади.
Наразі у Первомайському районі зареєстровано 10 835 внутрішньо переміщених осіб, які проживають на території 8 громад району. За словами начальника Первомайської районної військової адміністрації Сергія Саковського, у районі забезпечуються виплати на проживання ВПО. З початку повномасштабного вторгнення такі виплати проведені на загальну суму 574,8 млн. грн. Станом на квітень 2025 року виплатами забезпечені 2027 осіб з-поміж ВПО.
Щодо працевлаштування, то на початок 2025 року на обліку в Первомайській філії центру зайнятості перебувало 1530 безробітних. 211 осіб - це ВПО. Сергій Саковський зазначає, що у районі є багато вакансій, але ВПО рідко звертаються, щоб працевлаштуватися.
Такі випадки є, але їх небагато. Люди, які хочуть працевлаштуватися, вони влаштовуються на роботу. Наприклад, у нас була така внутрішньопереміщена особа, яка зверталася за допомогою до депутата і ми допомагали. Там було питання щодо прав на житло. Люди приїхали з Донецької області, вчитель математики, у якої чоловік безвісти зниклий. Ми допомогли - вчителька працевлаштувалася, дитина ходить до школи. Тобто, хто має бажання працювати, ми допомагаємо, - розповів начальник Первомайської районної військової адміністрації.
“Хто хоче працювати” - це твердження, яке описує Дарію Бондар. Вона також ВПО, яка рятувалася від війни, але протягом трьох років повномасштабного вторгнення не сиділа на місці, а розвивала громаду, яка тимчасово прихистила її з родиною. Сьогодні Дарія працює у Центрі культури, веде безкоштовний театральний гурток для дітей, створила активну молодіжну раду міста Первомайська та організовує заходи, що згуртовують людей і підтримують національну ідентичність у воєнний час.
Дарія поділилася своєю історією з редакцією 0512. Жінка розповіла, як переїзд змінив її життя, з чого все починалося у незнайомому місті, як виникли ініціативи, що вже сьогодні змінюють громаду, і чому культура - це теж форма спротиву. Вона відверто говорить про труднощі, підтримку, віру в молодь та силу мистецтва навіть під час війни.
Коли війна змушує покидати рідний дім.
Дарія Бондар - режисерка театру, телебачення та кіно. Вона навчалась й проживала у Києві. За рік до повномасштабного вторгнення повернулася у рідне місто Очаків, де працювала в міському палаці культури, вела театральні гуртки, організовувала свята. Її життя було пов’язане з творчістю. Але 24 лютого 2022 року все змінилося.
Мій будинок розташований між поліцією, між військовою базою, між військовим портом, тому війну зустріли повноцінно. Перші півтора місяця я зі своєю сім'єю проживала майже повністю у сховищі.
Рішення евакуюватися родина Дарії ухвалила після касетного обстрілу подвір’я. Того дня загинула їхня сусідка. Тоді жінка зрозуміла: залишатися - означає наражати себе і дитину на небезпеку.
Я дуже добре пам'ятаю цей день, коли ми прийняли рішення евакуюватися. Якихось два дні до того, як ми вже повноцінно виїхали з підвалу, було якось так спокійно, тихо і ми вирішили, що можна вже ночувати вдома. Але у нас був касетний обстріл саме будинку, подвір'я, де я проживаю. І, мабуть, такою крайньою точкою було те, коли вийшли з підвалу і побачили нашу сусідку, людину, яку дуже добре знали, загинула, бо вона просто не добігла до свого підвалу. До того ж моя дитина до істерики боялась виходити на вулицю навіть без тривоги. І я зрозуміла, що потім доведеться лікувати не фізичні, а душевні рани.
Так вона з сім’єю опинилася у Первомайську - місті, яке на той момент було більш безпечним. Виїжджати за кордон не хотіла принципово.
Від фотосесій до культурного фронту
У Первомайську Дарія почала все з нуля: без знайомств, друзів, підтримки. Спершу займалась комерційною фотографією. Але з часом її знову покликала сцена.
Я фанат культури. Повернулась до неї, бо відчуваю, що тільки там справді на своєму місці.
Вона влаштувалася у Центр культури ім. Є. Зарницької. Почала як організаторка культурно-дозвіллєвої діяльності, а невдовзі знову відкрила театральний гурток. Її вихованці - діти громади віком від трьох до 28 років. Заняття безкоштовні.
У нас є гендерна рівність, повага, співпраця. Ми вчимося слухати одне одного. Це не просто театр - це життєва школа.
За рік колектив став призером всеукраїнських та міжнародних конкурсів, а кількість учасників зросла до 55 дітей у трьох групах.
Вихованці гуртків вдячні Дарії Бондар за вагомий внесок у розвиток Первомайської громади. Діти зізнаються, що Дарія їх надихає і вони з великим бажанням відвідують гуртки.
Я не уявляю як би зараз жив Первомайськ, якби не було нашої Дарії. За такий, здавалося б, короткий проміжок часу вона змогла суттєво змінити наше місто у кращий бік. Скільки цікавих та корисних івентів проводилось завдяки їй. І ще скільки проведеться. Особисто я безмежно рада її появі тут. Вона наше ясне сонечко, - Софія Гордієнко , вихованка старшої групи театрального гуртка.
За невеликий проміжок часу Дарії вдалося створити неймовірні проєкти, які змінили нашу місцевість на краще. Вона до кожної справи береться відповідально і виконує все якнайкраще. Вона саме та зіронька, яка робить все на 100% і надихає інших. Ми їй вдячні за все, - Вікторія Тупчій, вихованка старшої групи театрального гуртка.
Завдячують Дарії і батьки вихованців театрального гуртка. Вони стверджують, що коли діти почали відвідувати гурток, то у них помітили позитивні зміни.
Завдячую Дарії, адже вона розкриває таланти і дітей, і батьків, коли ми готуємося до конкурсів. Діти її обожнюють. Коли вони почали відвідувати гуртки, які веде Дарія, то я помічаю позитивні зміни у сина. Наприклад, він почав цікавитися журналістикою, вже не боїться сцени та камер, навпаки - дуже любить виступати й фотографуватися. Ми почали вчитися керувати емоціями. До того ж Дарія прищепила любов до книг. У сина є велике бажання відвідувати заняття Дарії і проводити там цілий день. Наше життя дійсно стало яскравішим, з'явилися цікаві проєкти, свята і найголовніше - наші діти розвиваються, - ділиться своєю думкою мама гуртківця Віталія Даценко, Вікторія.
Моя дитина відвідує заняття відносно недовго. Однак кожен раз біжить туди з великим задоволенням. Після кожного заняття приходить з великою кількістю позитивних емоцій та блиском в очах. Я дуже вдячна, що у наших діток такий класний, цілеспрямований, прогресивний, активний веселий та креативний керівник гуртка. Щира подяка за титанічну працю й любов до своєї роботи та дітей, - мама гуртківця Даніїла Метелі, Алла.
Завдяки Даші моя донька розкрилася, стала більш впевненою в собі. Дитині дуже подобається відвідувати на заняття. Завдяки Дарії культура Первомайщини розквітла, адже у неї завжди купа геніальних ідей. Я, як мама, дуже вдячна за турботу про дітей, - мама маленької артистки Анни Вишневської , Ірина.
Також завдяки Дарії у Первомайську функціонує ініціатива "Дитяче телебачення". Діти беруть інтерв'ю, проводять опитування серед містян. Так, вихованці Дарії Бондар отримують основи знань телевізійних професій.
Від ініціативи — до системи
Працюючи з молоддю, Дарія побачила: у місті бракує молодіжного руху. Вона вирішила це змінити.
Я дізналася, що колись у Первомайську була молодіжна рада. Але останні п’ять років — тиша. І ми вирішили її відродити.
У вересні 2023 року затвердили положення про молодіжну раду, а в лютому 2024-го — її персональний склад. Дарія стала ініціаторкою створення ради, а також активною її учасницею.
Моєю основною ціллю було створити цю спільноту активних хлопців й дівчат. Не так, як це на початку мені запропонували: "Давайте ми дамо вам активістів зі школи". Я цього не хотіла. Тому що моєю ціллю було, щоб молодь сама прийшла і щоб вони дійсно самі захотіли цих змін. І тому наш склад ради повноцінно з дуже активних людей у плані того, що вони самі хочуть цих змін, а не просто їх там змусили й дали таке завдання.
Нині у раді 23 учасники та четверо в резерві. Вони організовують квести, благодійні заходи, працюють з грантами, влаштовують суботники й святкування. Один із наймасштабніших проєктів - “Зимовий бал” до Дня закоханих.
Дарія - неймовірна людина. Вона бере на себе багато роботи. З нею місто набагато краще. З нею дійсно цікаво співпрацювати, адже вона добре пояснює й навчає. Робити щось разом - нам приносить лише задоволення. Як людина - вона прекрасна, і підтримає, і завжди прийде на допомогу. Завдяки Дарії у житті міста та молоді з'явилося чимало цікавого й корисного. Ми вдячні за це їй, - поділилася учасниця молодіжної ради , Єлизавета .
Культура як фундамент ідентичності
Для Дарії культура - не розвага, а інструмент зміцнення суспільства. Особливо під час війни.
Культура раніше - це більше про розваги. Це коли люди приходили, аплодували гарним танцям, співам і таке інше. Наразі культура перейшла у сферу реабілітації, навчання, підтримки розуміння ідентичності української. Це підсвічування нашої громадянської свідомості. Адже якщо ми не будемо працювати з маленькими українцями, то наразі можуть вирости великі люди, які не розуміють значення взагалі, що зараз захищають наші військові.
Її заняття починаються з Гімну України. Діти знають, що таке хвилина мовчання. І розуміють, кого захищають військові.
З червня у мене запускається теж моя ініціатива - місячний табір для місцевих діток. В мене зараз записано 50 дітей на цей табір. Кожен тиждень присвячений якійсь тематиці. Наприклад, перший тиждень - це історія України. Це про те, з чого походить Україна, чому ми за нею боремося, чому це так важливо. Щоб дітям трошки донести і показати, що все це не просто так. Дітям цікаво. В мене є хлопчина, який приніс мені саморобний прапор України, саморобний прапор деяких військових підрозділів. Це діти 10 років, це не дорослі, не підлітки. Тому я вважаю, що культура саме так і має зараз діяти на розвиток патріотизму.
"Я не працюю для себе"
Хоч Дарія офіційно є ВПО, вона не шукає особливих умов. Навпаки - з першого дня на новому місці почала шукати шляхи реалізації.
На біржі праці я простояла шість місяців. Роботи не було. Тож сама прийшла до керівниці культури й сказала: "Давайте, я хочу працювати".
Нині живе з мамою й дитиною в селищі Підгородне, неподалік Первомайська. Їздить на роботу щодня. Каже: робить це не для себе, а для громади.
Я працюю не на особисті досягнення, а на розвиток держави. Бо якщо кожен працюватиме "на себе", далеко не заїдемо.
Відповідальність - у наших руках
Дарія не просить, не чекає і не нарікає. Каже: головне - діяти. Її мета - створити спільноту активних людей, які хочуть змінювати світ довкола себе. І вона вже це робить.
Я з нуля зробила щось корисне. Те, що залишиться після мене. Бо вважаю, що людина має сама нести відповідальність за своє життя. І за своє суспільство.
Історія Дарії Бондар - це яскравий приклад того, як одна людина може змінити громаду, якщо має щире бажання діяти. Замість скарг - ініціативи. Замість страху - віра в силу культури, молоді та взаємопідтримки. У час, коли війна забирає дім і спокій, Дарія дарує нове - простір для зростання, освіти й патріотизму. І саме такі історії доводять, що Україна незламна, бо має таких людей.
Фото з особистого архіву Дарії Бондар.
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Посилення стійкості медіа в Україні», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов'язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.