Доброволець із варти став командиром у ЗСУ: історія "Пілігріма" з Миколаєва.
Миколаївський доброволець Віктор з позивним "Пілігрім" - колишній правоохоронець, який у лютому 2022 року мав йти на пенсію, але натомість узяв до рук зброю і пішов захищати країну. Історію військового розповіла Миколаївська обласна варта.
На початку свого шляху Віктор працював у правоохоронних органах. У лютому 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, він якраз був у плановій відпустці й готувався до виходу на пенсію. Відпочивав удома, але 24 лютого плани довелося змінити.
Люди були в шоці, ніхто не розумів, що робити, - згадує Віктор.- Я й сам був вражений, хоча вважав себе досить стриманим. Побачив мародерство, якісь дивні мітки на будинках - стало ясно, що треба діяти.
У той день він вийшов на вулицю, зустрів сусідів - таких же небайдужих. Разом вирішили самоорганізуватися. Швидко зібрали близько 30 чоловіків-добровольців. Їх помітив тодішній заступник міського голови Миколаєва Дмитро Лазарєв і запропонував увійти до новоствореної Миколаївської обласної варти. На той момент вони вже організували пости, патрулі, мали чіткий план дій. Віктор використав усе, чому навчився за роки служби.
У нас були зареєстровані мисливські рушниці. Я показував хлопцям, як робити “коктейлі Молотова”, навіть елементарні розтяжки,
- розповідає він.
Згодом група стала частиною Миколаївської обласної варти під керівництвом Миколи Кукурузи. З’явилася координація, підтримка, співпраця з іншими підрозділами області. Працювали активно: викривали підозрілих осіб, ловили ворожі ДРГ і передавали їх службам.
Чоловік у механізованій роті 188-го батальйону 123-ї бригади, починав як гранатометник, згодом став командиром відділення - завдяки досвіду і характеру.
На Донбасі бували ситуації, коли ворог був на відстані п’яти метрів. Деякі бої переходили у рукопашні. Підтримка артилерії допомагала, але одного разу довелося викликати вогонь на себе. Вийшли звідти живими, хоч і з пораненими. Але головне - вижили.
З багатьма з Миколаївської обласної варти досі підтримую зв’язок. Спілкуємось телефоном або в повідомленнях. Особливо з Олександром Касарієм, Василем Кацюком, Леонідом Гукайкіним та іншими,
- каже Віктор.
Він зізнається, що досвід із варти дуже згодився на фронті:
Якщо лікар довго не оперує - втрачає навички. Так і тут: треба постійно тренуватись, розвивати нестандартне мислення - і тоді це реально рятує життя.
Зараз Віктор чекає на проходження військово-лікарської комісії після поранення. Швидше за все, повернутись у стрій не вийде, але він не збирається сидіти без діла - хоче передавати свій досвід молодим як інструктор.
Каже, що війна дуже змінилася: зараз це вже історія не про окопи, а про дрони, тепловізори, радіоелектронну боротьбу. Тактика зразка 2022 року вже не працює. Українці постійно вчаться і підлаштовуються.
Імпровізація - наше все. Ворог цього не очікує,
- підсумовує Віктор.