Рус

Рятувальна місія: історія волонтера загону швидкого реагування з Миколаєва, - ФОТО

12:40, 22 квітня
Суспільство
Надійне джерело

Костянтин Шпагін до повномасштабного вторгнення рф був приватним підприємцем. У березні 2022 року чоловік пройшов базову підготовку з домедичної допомоги та долучився до загону швидкого реагування Національного комітету ТЧХУ.

Нині Костянтин є заступником командира загону. Волонтер-рятівник розповів редакції 0512 про те, як війна змінила його життя та як це працювати під час надзвичайних ситуацій.

Від підприємництва до порятунку життів

Костянтин народився у родині поліцейського та вчительки. Чоловік здобув юридичну освіту та більшу частину свого життя у правоохоронних органах. У 2017 році миколаївець вирішив відкрити власну справу у сфері харчування та став підприємцем. 


“У якийсь момент робота у МВС мені стала не цікава і я думав чим би себе зайняти, щоб це приносило задоволення й водночас могло утримувати родину. Я відкрив своє кафе. Заклад працює й сьогодні. Моє життя до повномасштабного вторгнення рф було цілком гарним. Моя колишня дружина працювала у поліції, тому покидати місто не було варіантом. Коли почались обстріли, то я зрозумів, що хочу якось допомогти місту вистояти”,

- згадує Костянтин.

Життя на межі: чергування, евакуація та перша допомога

У березні 2022 року чоловік почув, що в місті проходять курси з домедичної допомоги. Костянтин їх успішно пройшов, а вже через рік долучився до загону швидкого реагування при ТЧХУ у Миколаєві. Вже незабаром чоловік почав працювати на точках, де були “прильоти”. Волонтери як правило завжди опиняються одні із перших на ліквідаціях обстрілах. Як говорить Костянтин - головне завдання загону - надати домедичну допомогу на місцях постраждалим або у разі необхідності евакуювати людей до безпечних місць. 


“Я - емпат. Дуже переймаюсь за горе інших людей, тому ця робота мені одразу сподобалось. Я розумів, що робимо важливу справу. Наразі у загону два напрямки роботи - це надання домедичної та психологічної допомоги при НС та евакуація маломобільних людей. Коли я працюю, то емоції відключаються, тому що неможливо все через себе пропускати”,

- сказав Костянтин.

Костянтин має при собі завжди аптечку та готовий до швидкого реагування у випадку надзвичайної ситуації. Також заступник командира ЗШР каже, що волонтери постійно проводять тренінги з першої домедичної допомоги, а також самі навчаються.


“Я працюю ще безпосередньо як водій, тому від машини ніколи далеко не відходжу. При мені завжди є рукавички та як мінімум два турнікети. Якщо стається якась НС, то я маю швидко заїхати за командиром та тими, хто перебуває на чергуванні. Ми готові завжди, й вдень, й вночі. У нас також є волонтери вихідного дня, тобто люди, які працюють у загону коли мають вихідні. А так постійний штат має позмінні чергування”,

- резюмував Костянтин.

Людське обличчя війни: втрати, підтримка і віра в майбутнє

Костянтин говорить, що вже звик до вигляду крові, а також на роботах на ліквідаціях наслідків обстрілів. Однак стаються випадки, коли чиясь смерть чіпляє й виводить із рівноваги. 


“Я звик бачити кров, різні емоції людей та мені не були страшні обстріли. Але коли стався не так давно теракт, де загинуло кілька військових, то це трохи дало по ментальному настрою. Бо вони можуть статись будь-де та будь-коли, тут немає сигналу тривоги, який сповіщає про небезпеку. У тому теракті загинула одна дівчина. Ми з командою хотіли провідати її у лікарні та принести квіти, а нам повідомили, що вона не вижила. І це відчуття дикої несправедливості, що людина просто опинилась не в тому місці й в не той час, що у неї було все життя попереду… От такі моменти інколи чіпляють. В таких випадках ми працюємо із психологами. Ми теж люди, це нормально”,

- зазначив заступник ЗШР.

У вільний від служби у загоні та роботи час, Костянтин полюбляє займатись спортом та проводити час зі своєю донькою. Каже, що спілкування з дитиною є для нього найкращим відпочинком. Чоловік додає, що війна навчила його цінувати власне життя та людей, які знаходяться поряд. 

“Війна навчила цінувати життя як ніколи. Особливо коли бачиш, як його втрачають інші. Війна подарувала таких неймовірних людей, які є у нас в команді, бо ми всі різні, але нас пов’язує спільна мета та пережитий досвід. Ми підтримуємо один одного й знаємо, що потрібні іншим”,

- сказав Костянтин.

Костянтин мріє після війни пов’язати своє життя з порятунком людей, навчати інших у цій сфері, ділитись власним досвідом та подорожувати світом. Чоловік додав, що зараз знання з домедичної допомоги є просто необхідністю та будуть актуальні навіть після війни, адже це може врятувати чиєсь життя.

Фото - архів Костянтина.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

загін швидкого реагування миколаїв миколаїв загін швидкого реагування миколаїв волонтери волонтери миколаїв миколаїв історії волонтерів
Новини компаній
Подорож починається з одного кліку
13:00, Сьогодні