У мирному житті - душа компанії, добрий друг і турботливий батько. У війську - головний сержант і командир міномета, для якого життя побратимів було понад усе. Про головного сержанта Віталія Галамага (позивний GAL), який загинув 26 грудня 2024 року, розповідає його дружина Валентина. Їхнє кохання почалося в ТікТоку, тривало зовсім недовго, але стало справжнім.
Віталій воював у складі 88-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї бригади імені контрадмірала Остроградського. Він пройшов Маріуполь, Херсон, Донеччину, Запоріжжя. Був серед тих, хто боронив Миколаїв у найгарячіші дні на початку повномасштабної війни. Загинув Героєм - допоміг побратиму, але не встиг врятувати себе. Історію військового розповіла дружина Валентина в інтерв'ю редакції 0512.
Завжди у русі.
![Віталій]( "Віталій")
Віталій Галамага народився у селі Мар’янівка Одеської області. Там виріс, навчався у технікумі, здобув фах електромонтажника. У мирному житті працював за спеціальністю, але надовго його не вистачало - кликала служба.
Контракт, АТО, ООС і знову війна.
Вперше Віталій підписав контракт у 2016 році - служив у зоні АТО, отримав статус учасника бойових дій, був відзначений медалями. Після завершення контракту ненадовго повернувся до цивільного життя, але знову підписав контракт і воював у складі десантно-штурмової роти.
Миколаїв, Херсон, Донецьк - бої на передовій
35-та бригада, у складі якої служив Віталій, боронила Миколаїв на початку повномасштабного вторгнення.
Знайомство у TikTok.
Знайомство Віталія та Валентини як з кіно. Вони обоє були військовими. Віталій побачив Валентину на полігоні - на відео у TikTok.
Через місяць знайомства пара одружилася. Віталій став справжнім татом для дітей Валентини й опорою для неї самої.
Командир, який став стіною для своїх хлопців.
Віталій був командиром мінометного взводу роти вогневої підтримки. У його розрахунку було шестеро військових - кожен для нього був, як рідний.
"Навіть поранений, він врятував іншого".
Влітку 2024 року Віталій рятував побратимів, які зникли зі зв’язку більше ніж на 11 годин. Його підрозділ поїхав на евакуацію під масованими обстрілами.
Та найбільший героїзм він виявив у свій останній день.
"Я пишаюсь, що він - мій чоловік".
Валентина пишається, що її коханий був хорошим батьком і чоловіком.
"Я хочу, щоб люди пам’ятали, якою ціною ми живемо".
Валентина зазначає, що Віталій був готовий віддати і віддав своє життя за територію України, за всіх українців, які зараз проживають, які ходять на роботу, які приходять з роботи, повертаються до своїх сімей, можуть обійняти своїх діток. Тож жінка хоче, щоб люди цінували те, що зараз роблять усі наші військовослужбовці, в тому чим числі і те, що її чоловік пожертвував своїм життям заради життів інших.
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією”.
Подвиг Віталія Галамага назавжди закарбований у серцях побратимів і родини. Сьогодні кожен може подякувати Герою та його сім'ї, підписавши петицію за присвоєння йому звання Героя України (посмертно). Це найменше, що ми можемо зробити - аби його ім’я ніколи не забули.
