Лідія Немлій разом з мамою Юлією з 2014 року є волонтерками. Дівчата допомагають переважно миколаївським морським піхотинцям, купуючи необхідні технічні та медичні засоби.
Коли почалась війна Ліді було всього 6 років. Військові дали тоді їй позивний “Мишка”, яке прив’язалось до юної волонтерки на все життя. Зараз Ліда навчається у випускному класі та паралельно організовує збори для ЗСУ, тому що знає, як це важливо підтримувати тих, хто виборює ціною власного життя нашу свободу. Волонтерка розповіла редакції 0512 як війна вплинула на її життя, як залучає людей донатити, сучасні захоплення молоді та про що мріє після перемоги.
Почала волонтерити у 6 років
Мама Ліди - Юлія почала волонтерити у 2014 році, коли деякі військові бригади вийшли з окупованого росією Криму та не зрадили Україну. Згодом вона почала їздити разом з іншими волонтерами на схід й передавати допомогу. Ліда з малечку спостерігала за мамою та сама виявила бажання долучитись до цього процесу.
Багато років дівчина малювала різні картини та займалась хенд-мейдом. Свої роботи Мишка або дарувала військовим, або ж продавала на ярмарках чи благодійних аукціонах, а виручені кошти йшли на потреби ЗСУ. У свої 17 років Ліда мала вже не одну відзнаку від різних бригад та навіть командування ВМС України.
Дівчинка знала що таке війна з дитинства, однак коли повномасштабне вторгнення рф торкнулось її рідного Миколаєва та родини, то це були геть інші відчуття. Вона разом із мамою виїздила на рік через обстріли до Вінниці та вже взимку 2023 року повернулись додому.