Історія лазні 19 століття у Миколаєві.
Переважна більшість лазней у Миколаєві розташовувалися в районі “Дормашини”, оскільки саме тут були всі зручності для зливу брудної води до Міщанської канави. Проте лазня про яку сьогодні піде мова розміщувалася на вулиці Андрія Покровського.
На вулиці Андрія Покровського (раніше Наваринська), 25, у будинку, де мешкав сам господар, у 19 столітті функціонувала лазня. Належала вона знаменитому у місті письменнику, драматургу, громадському діячеві, а також гласному Миколаївській міській думі Григорію Миколайовичу Ге.
Хто такий Григорій Ге?
Спочатку пропонуємо заглянути у біографію Ге. Григорій Миколайович походив із французького дворянського роду. Його прадід, Матвій Ге, емігрував до Російської імперії під час Великої французької революції, обзавівся сім'єю і вирішив не повертатися на батьківщину.
Григорій Миколайович Ге народився у Воронежі, вже у 26 років став поміщиком у Подільській губернії, оскільки успадкував від батька 4 села, 1080 десятин землі та 625 душ кріпаків. Жив він також у Петербурзі. У свій час він запам'ятався тим, що виборював права селян. Так, в 1855 році, ще до селянської реформи, Ге дав вільну своїм дворовим людям і звільнив усіх своїх кріпаків "навіки з подушним наділом" без будь-яких викупних платежів.
Коли йому виповнилося 40 років і в нього вже з'явилася своя сім'я, Ге прийняв рішення переїхати до Миколаєва, де оселився в будинку на вул. Наваринська, 19 (сьогодні Андрія Покровського, 25). Раніше у цьому будинку проживали перший цивільний міський архітектор Людвіг Опацький та син відомого підрядника-суднобудівника Лейба Рафановича.
У Миколаєві Ге обирають голосним місцевої міської думи на перший, а потім і на другий термін 1884 року. У перший місяць роботи в міській думі він запобіг спробі голосних урізати фінансування двокласних народних шкіл. З його ініціативи у 1881 році було організовано громадську бібліотеку (нині обласну наукову бібліотеку ім. А. Гмирьова).
Також йому вдалося провести рішення про запровадження напівкопійчаного збору з кожного пуду товарів, що ввозяться до Миколаєва – гроші від нового податку мали піти на замощення вулиць. Одночасно вів активну літературну діяльність (писав романи, п'єси, співпрацював із пресою).
Лазня у житловому будинку.
Кипіло життя і в будинку Григорія Миколайовича. Сім'я не лише облаштувала будинок на свій смак, а й відкрила “торгову лазню з колодязем”.
У лазнях надавали послуги 4 видів, відповідно і плата за них була різною. Так, за "загальну" лазню (для жінок і чоловіків) городяни платили 25 копійок, за дітей ще додатково 15 копійок. Заплативши ще 30 копійок, можна було взяти ванну. Також, як і "номерні" лазні, "загальні" працювали щоп'ятниці та суботи з 9 ранку до 9 - 10 вечора. За годину користування "номерною" лазнею з ванною миколаївцям доводилося платити 1 рубль.
Також працювали "понад прості" і "проти прості" лазні. У оголошенні 1882 року зазначено, що їхній графік роботи суттєво відрізнявся. "Понад звичайні" працювали в перший тиждень великого посту в понеділок, на пристрасному тижні, крім п'ятниці і суботи, напередодні Різдва, 22, 23 та 24 грудня. "Звичайні" не топилися в суботу під час святкування Масляної, у великодні п'ятницю та суботу, 1 на Покрову, а також влітку з 15 червня по вересень. Також охочі могли напередодні бажаної дати замовити лазню для себе чи компанії.
Влітку в лазнях влаштовували лікувальні ванні за вказівками лікаря. Для кожного пацієнта влаштовували особливу ванну, яку можна було закривати своїм ключем. Ціна за такі ванні коливалася від 14 рублів 25 копійок до 25 рублів.
Щоправда працювали такі лазні у місті недовго, тому що прожив Ге у Миколаєві також кілька років. У червні 1887 року внаслідок конфлікту з Миколаївською Думою Григорій Миколайович продав свій будинок і поїхав до Петербурга. Проте через рік він знову повернувся до Миколаєва і продовжив працювати – протягом 17 років був міським секретарем міської управи, а пізніше зайнявся громадською діяльністю. Проте свій будинок із знаменитими у місті лазнями Ге він так і не викупив назад. Та й до того ж решту життя він прожив у орендованому житлі.
За матеріалом книги В.В. Щукіна та О.М. Павлюка "Старина Миколаївська та Очаківська", "Миколаївський базар", "wikipedia".
Фото з інтернету