З дистанційним навчання миколаївські школярі познайомилися у 2020 році, коли країна та увесь світ зіткнулися з коронавірусною хворобою. А вже через два роки в Україні почалася повномасштабна війна, через щоденні рашиські ракетні обстріли та тимчасову окупацію територій України військами рф, навчальні заклади змушені були навчатися онлайн.
Вчителі, батьки та діти зіткнулися з рядом проблем. Педагогам довелося шукати нові підходи до дітей, організовувати по-новому навчальний процес, знаходити можливість, як оцінити учнів, коли вони не мають можливості відвідувати онлайн уроки.
Батьки, особливо, дітей початкових класів, намагалися знайти час, щоб організувати і роботу, і допомогти синові чи донці з навчанням. Великою проблемою була та залишається наявність гаджетів у дітей.
Сьогодні вже деякі навчальні заклади, у яких, в першу чергу, наявні укриття, працюють очно, проте ще більша частина шкіл навчається дистанційно.
Редакція сайту 0512.ua поспілкувалася з адміністрацією одного з ліцеїв області, вчителями, дітьми та батьками.
Для порівняння ситуацій, підходів у роботі та проблем, які виникають, свою думку висловили, як педагоги міста, так і сільської місцевості.
Чим відрізняється дистанційна під час COVID та під час війни
До війни дистанційне навчання організовувалося на певний період часу. Інколи воно тривало декілька тижнів, а деколи місяць. Проте, діти протягом навчального року все одно поверталися за парти.
Школи організовували роботу так, щоб можна було наздогнати втрачене, пояснити те, що не зрозуміли раніше, а з тими, хто не мав можливості відвідувати онлайн уроки, пройти хоча б поверхово програму.
Так, заступниця директора з навчально-виховної роботи Привільненського ліцею з початковою освітою та гімназією Ірина Волошина говорить, що під час короновірусу навчання було лише частково дистанційним, і тому учнів, у яких не було можливості займатися, можна було оцінити і надолужити пропуски у знаннях, коли діти виходили на навчання до школи. Чого не можна зробити зараз.
Про те, що дистанційка під час війни відрізняється від попередньої, говорить і вчителька початкових класів Привільненського ліцею Вікторія Бурбика.
- Сьогодні багато українських шкіл працюють у дистанційному форматі. Проте віддалене навчання під час війни відрізняється від карантинної дистанційки. Карантинна дистанційка застала зненацька і батьків і дітей. Досить великою проблемно було якісно організувати дистанційне навчання. Серед основних проблем - нестача практичних вмінь та навиків,- зазначає Вікторія Бурбика.
Вчителька української мови і літератури Миколаївської гімназії 31 Яна Давиденко додає, що дистанційне навчання під час війни більш ізольоване та дітям не вистачає з однолітками. Яна підкреслює, що винна в цьому аж ніяк не система дистанційної освіти.
- Не секрет, що діти не особливо люблять дистанційне навчання. Воно позбавляє їх можливості відвідувати школу, проводити час з однолітками, бути звичайними дітьми. Як на мене, дистанційне навчання під час війни більш ізольоване, якщо можна так сказати. Зберігається видимість соціалізації, але школярам дуже не вистачає спілкування. Галасливі перерви, толока в буфеті, ситуативні жарти на уроках, баталії зі сніжками після школи, коли в Миколаєві один єдиний день сніжить. Зрозуміло, що у дітей забрано дитинство, і винна в цьому аж ніяк не система дистанційної освіти,- пояснює Давиденко.
Учениця 9 касу Оксана однієї з міських шкіл з сумом пригадує, як ходила до школи ще декілька років тому. Говорить, що останнім часом зовсім втратила контакт з однокласниками.
- У нас був дружній клас. Ми завжди збиралися на свята або на дні народження один одного. Але вже рік, як цього всього немає. Тим більше, ми і спілкуватися телефоном перестали. А дехто зовсім не заходить у Zoom. Хоча б так, якось, відчував себе, ніби у звичайному класі. До війни ми не звертали уваги на дистанційне навчання, тим більше, нам подобалось, коли говорили, що до школи йти не треба. Це ніби канікули ще одні були. Але зараз все не так. Сумно якось,- поділилася своїми емоціями Оксана.
Окремо педагоги говорять і про той факт, що саме під час коронавірусу, як учні, так і вчителі познайомилися з формою дистанційного навчання.
Підкреслюють, що це була ніби підготовка до того, що чекало в 2022 році. Коли настала повна дистанційка всі були вже морально підготовлені, мали певний досвід, розуміли, як проводити уроки, коли не можеш прийти до школи та як організовувати навчальний процес.
- Навчання онлайн не стало чимось новим, як для учнів так і для батьків. Так, виникло ще більше проблем: відсутність електроенергії, інтернету, можливість навчатися системно. Багато учнів з батьками були вимушені покинути країну в пошуках безпеки й стикнувся з мовним бар'єром. Непросто як дітям, так і дорослим долати стрес, адже постійні повітряні тривоги. Таких проблем безліч. Складно навіть перерахувати. Однак, маємо вже великий досвід, який використувуємо під час дистанційного навчання. Ми з учнями працюємо за чіткими інструкціями: я повністю розписую те чи інше завдання для Google-клас. Щодня, онлайн заняття в Zoom за розкладом, в синхронному та асинхронному режимі, Маємо з дітьми групу у Viber. Також вони телефонують і запитують, якщо щось не розуміють,- розповідає Вікторія Бурбика.
Яна Давиденко додає, що схема під час дистанційки, яка була до війни, відпрацьована досконало. І хід дій у таких ситуаціях знають, як учні, так і педагоги.
-Під час пандемії дистанційні технології почали масово впроваджувати, адже альтернативи не було. Освіту не зупинити попри все. Тоді ж відбулося технічне узгодження нюансів: що, де, яким чином... Тому до війни і вчителі, і учні вже стали знавцями різних платформ і інтерактивних технологій. Схема відпрацьована до автоматизму навіть серед малечі: домашні завдання записуються в електронному щоденники, уроки для учнів, що навчаються асинхронно чи на екстернаті, можна переглянути в гугл-класі. Під час освоєння так легко не було,- зазначає Давиденко.
Плюси дистанційного навчання
Про плюси говорити важко, адже кожен готовий розповідати лише про мінуси дистанційки. Але, як зазначає Ірина Волошина, у даній формі навчання є свої плюси і перш за все – це безпека життя і здоров’я, як учнівського, так і педагогічного колективу.
Вчителька Вікторія Бурбика серед суттєвих переваг дистанційної форми навчання вбачає можливість навчатися в будь-якому місці, не виходячи з дому, перебуваючи при цьому в будь-якій точці планети.
Слова вчителя підтверджує і учень 8 класу Олег, який з мамою та меншою сестричкою ще на початку повномасштабного вторгнення росії на територію України виїхав до Німеччини.
Хлопець не захотів відвідувати школу закордоном, він залишився учнем однієї з миколаївських шкіл. Йому подобається дистанційне навчання, адже за допомогою нього він може продовжити навчатися в одному класі зі своїми друзями, хоча і онлайн.
-Як на мене, то немає ніяких мінусів у дистанційці, навпаки, я задоволений, що вона існує. Це велика можливість для мене, будучи далеко від дому, знаходитись зі своїми друзями та вчителями, яких я обожнюю,- стверджує Олег.
Мінуси дистанційного навчання
Перш за все потрібно зазначити, що кожен з педагогів говорить про зниження успішності учнів під час дистанційного навчання. Причин цьому чимало. Через відсутність зв’язку або відключення світла діти просто не мають можливості бути присутніми на онлайн заняттях. Вагомою причиною є і відсутність гаджетів у дітей.
-У частини учнів немає можливості виходити на онлайн заняття (відсутність гаджетів або інтернету), діти важко ідуть на спілкування через камеру, не відкривають облич, важко спілкуватися не бачучи очей. Відсутність світла та інтернета через військову агресію також не завжди дає можливість проводити уроки онлайн, доводиться проводити їх в асинхронному режимі,- обґрунтовує Ірина Волошина.
Також мінусом дистанційки, вважає Вікторія Бурбика, є те, що під час онлайн уроку важко приділити необхідну кількість уваги всім учням, підлаштуватися під темп роботи кожного. Тяжко і з дисципліною, адже багато батьківходять на роботу і не мають змоги контролювати дитину.
-Адже під час навчання дитини онлайн, особливо якщо це початкова школа, хтось з дорослих має бути вдома, щоб технічно підключити її до уроків в Zoom. Особливо, для молодших класів, коли самоорганізуватись дуже важко, їм постійно треба щоб хтось з батьків допомагав не загубитись у часі і просторі, не відволікатись від виконання завдань, і в той же час не сидіти весь час за комп’ютером. І головне – я вважаю, що урок у Zoom, на 100% вартовіший від завдань у Viber чи Google-класі та не замінить очну форму навчання,- говорить Бурбика.
Мати першокласника Марина майже впаніці. Вона вже задумується залишити свого сина повторно на наступний рік. Жінка бідкається, що дитина не лише не розуміє, де вона знаходиться, як потрібно себе вести на уроках, так ще й за більше ніж півроку навчання, не може засвоїти програму та наздогнати однолітків. Марина зазначає, що така проблема виникла не лише в їхній сім’ї.
Вчителька Яна Давиденко пояснює, щодистанційна освіта періоду повномасштабного вторгнення росіян обтяжена цим таки вторгненням. Якщо в період "ковіду" можна було скаржитись лише на поганий інтернет та відсутність гаджетів, то зараз додались повітряні тривоги, перебої з електропостачанням, економічні проблеми.
А якщо говорити про учнів з тимчасово окупованих територій, то слід враховувати загрозу життю і здоров'ю дитини та її близьких, якщо факт навчання в українській школі стане відомим.
-Це все впливає на результативність. І на моральний стан. Тому успішність звісно погіршується. Уроки в дистанційному форматі менші за хронометражем, а програма така ж. Багато виноситься на самостійно доопрацювання. В нинішніх умовах діти не завжди можуть відвідати онлайн-уроки, відповідно втрачається можливість отримати пояснення вчителя, уточнити незрозумілі моменти. І багато питань до контролю навчальної діяльності, адже деякі завдання просто втрачають сенс. Про яку результативність переказу як виду діяльності можна говорити, якщо для учнів на екстернаті і тих, хто працює асинхронно, завантажується аудіофайл чи відеоролик з текстом для опрацювання? Є можливість записати все під диктовку. Про декламування поезії напам'ять теж багато запитань. Разом з тим інтерактивні прийоми урізноманітнюють навчання. Маємо більше візуалізації, роботи з різними сервісами. Це впливає на характер домашніх завдань, наприклад. У вчителів таким чином з'явилось більше можливостей для творчості, а в учнів - для розвитку умінь і навичок. Звісно, всі ми мріємо повернутись в стіни рідних навчальних закладів, але поки цього не сталось треба знайти і використати максимум хорошого в тій реальності, в якій поза нашим бажанням доводиться жити,- аналізує вчителька.
Так, залишається чимало проблем, більшість з яких не залежить ні від педагогів, ні від дітей, ні від батьків.
Школи продовжують працювати дистанційно, все більше освоювати технології, знаходити нові підходи проведення онлан уроків. Залишається питання забезпеченості гаджетами дітей.
Наприклад. Привільненський ліцей забезпечений на 80 відсотків. У 2022-2023 навчальному році школа отримала 14 планшетів, які були роздані учням, але цього не вистачає бо є багатодітні сім'ї, де в школі навчається від 3 до 5 дітей, а отримали лише 1 планшет. Ліцей знайшов вихід із ситуації.
- Учні, які не мають можливості виходити на онлайн уроки, по понеділках приходять до школи, отримують завдання на тиждень і приносять виконані роботи в зошитах та вчителі за необхідності надають консультації учням (за попередньою домовленністю),- говорить заступниця директора з навчально-виховної роботи ліцею.
Кожен з дітей та вчителів, як у місті, так і у сільській місцевості, сподіваються на повернення до рідних стін школи, а хтось на повернення до рідної країни. І кожен мріє аби закінчилася війна та навчання стало безпечним.
Фото з інтернету.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів