Вистоїмо та переможемо: історія захисника, який служить в Миколаївській ТрО, - ФОТО

У 123 бригаді територіальної оборони продовжують розповідати про захисників України.

Захисник з псевдо Юзік розповідає, що починаючи з 2014 років він спочатку роздавав повістки, а пізніше вступив в лави ТрО.

«В 2014 році, коли все почалося, ми з братом працювали на заводі. Першим на війну пішов він, я при військоматі допомагав розносити повістки. Резервістів було дуже багато, роботи – також. На той момент почав формуватися 19 батальйон ТрО, і я призвався до його лав. Спочатку жили в лісосмузі під Коблево. З нами служив хлопець, йому вручили СВД і сказали, що він відтепер снайпер, і коли через Коблевський перешийок відбувся прорив російської ДРГ, він не знав як замаскуватися, одна з ідей була зайняти позицію на дереві. Але за декілька тижнів вже знав і досконало володів своєю «лялечкою». Командир батальйону привіз нам СПГ-9 (протитанковий гранатомет), я став старшим розрахунку. За місяць на сході України вели з нього по окупантах ефективний вогонь, і з появою в нас цієї «машинки» в своїх інтернет-каналах північні варвари описували і обговорювали свої поразки.

24 лютого знов став до строю,  колишній батальйон тепер вже 123 бригада ТрО.

Нинішня війна також багата на спогади.  

Березень 2022. Перебуваючи в підрозділі розвідки, ми на автівці облюбували спостережний пункт біля села, познайомилися з головою ОТГ і місцевим батюшкою. Святий Отець запропонував нам кращу позицію біля придорожнього шинку, навів декілька вагомих аргументів, що там нам буде набагато зручніше і ефективніше нести службу. Ми погодилися, виїхали в ніч. Вже під’їжджали, і були близько, як почули гул і свист, спочатку думали, що літак, але це виявилася ракета, яка спускалася все нижче і нижче. Вибухнула саме в тому місці, де нам порадив батюшка, але Бог відвів… Дуже нехороші думки лізли в голову. Повернулися, зустрілися з батюшкою, він нас запросив на чай, але цього разу ми відмовилися.

Цієї ж ночі зателефонував знайомий, сказав, що в їхньому селі ходять чужинці і стукають у вікна, поліція на виклики не приїжджає. Сідаємо в авто разом із головою ОТГ, приїжджаємо вже після 1 години ночі, зібралися селяни, починають оповідати. Раптом «вилітає» з-за рогу новеньке цивільне авто, проїжджає повз нас на шаленій швидкості. Проїхали, і вимкнули фари, розвернулися і зупинилися. По нам «вдарило» дальнє світло фар і три постріли з РПГ. На щастя, постріли пролетіли близько півметра від нашої автівки. Як виявилося, то була російська ДРГ… 

Тепер виконую бойові завдання в місцях, куди раніше розвозив до крамничок продукти з Миколаєва. До 24 лютого це були гарні доглянуті села з веселими людьми. До приходу московитів селяни жили щасливо і заможньо, але ми все відновимо і відбудуємо!

Страшно з самого початку, але людина звикає, ми всі пройшли через це, і готові до всього, вистоїмо і переможемо!»